Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В.,

Писаної Т.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 листопада 2007 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) їй було завдано тяжких тілесних ушкоджень. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 09 червня 2011 року позивачці встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності довічно. За фактом ДТП була порушена кримінальна справа по обвинуваченню відповідачки ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року провадження по кримінальній справі стосовно ОСОБА_4 закрито, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності. Позивачка зазначає, що внаслідок ДТП їй заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 з урахуванням доповнених позовних вимог просила задовольнити її позовні вимоги і стягнути з ОСОБА_4 на її користь 47 600 грн. 08 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 991 008 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 6 030 грн. у рахунок оплати витрат на проведення експертизи, а також зобов'язати відповідачку взяти на себе усі подальші витрати, пов'язані з повною реабілітацією.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 47 600 грн. 08 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 991 008 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 6 030 грн. у рахунок оплати витрат на проведення експертизи, а всього 1 044 638 грн. 08 коп. В частині позовних вимог ОСОБА_5 про зобов'язання ОСОБА_4 взяти на себе усі подальші витрати, пов'язані з повною реабілітацією відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга заявника підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Установлено, що 28 листопада 2007 року сталося ДТП за участю автомобіля марки "Шевролет Авео", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, автомобіля марки "Шкода Октавія", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 та пішохода ОСОБА_5

Внаслідок ДТП пішоходу ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 26 січня 2009 року призвели до 40 % стійкої втрати загальної працездатності.

Згідно з висновком МСЕК від 09 червня 2011 року ОСОБА_5 встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності довічно (а.с.23, 24).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30 листопада 2012 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, провадження по кримінальній справі стосовно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення з ОСОБА_4 на її користь 47 600 грн. 08 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та оплати витрат на проведення експертизи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що оскільки з вини відповідачки позивачці були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, відповідачкою не доведено, що шкоду завдано не з її вини, тому така шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено обставини справи в цій частині повно, зібраним доказам дана оцінка.

Рішення суду в частині задоволення позову про стягнення матеріальної шкоди, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування в цій частині не встановлено.

Проте не можна погодитися з рішеннями судів у частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частини 1, 3 ст. 23 ЦК України).

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стягуючи з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 991 008 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув та не навів у судовому рішенні достатніх мотивів для такого висновку з огляду на засади розумності й виваженості, не навів мотивів погодження з таким розміром, а враховував лише доводи, зазначені в позовній заяві.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду в частині стягнення моральної шкоди без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи у частині відшкодування моральної шкоди, тому рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції у цій частині не можуть залишатися у силі, а підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року слід залишити без змін.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.