розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма ім. Шевченка" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації договору оренди, за касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма ім. Шевченка" на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2013 року,

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона на підставі державного акту є власницею земельної ділянки площею 9,78 га, розташованої на території Червонознам'янскої сільської ради Казанківського району Миколаївської області. 24 грудня 2010 року було зареєстровано договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем строком на 20 років. Проте, договір не містить умови передачі ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка є істотною відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила визнати вказаний довір оренди земельної ділянки недійсним та скасувати його державну реєстрацію, витребувати передану в оренду земельну ділянку шляхам передачі її за актом приймання-передачі.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 05 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 24 грудня 2010 року, між орендодавцем ОСОБА_3 та приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма ім. Шевченка" на оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 9,78 га, яка знаходиться у межах Червонознам'янської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, зареєстрований у Державному реєстрі земель 24 грудня 2010 року за № 041049101641. Витребувано земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3, загальною площею 9,78 га, кадастровий номер 4823686500:02:000:0071, яка знаходиться у володінні приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма ім. Шевченка" Казанківського району Миколаївської області. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма ім. Шевченка", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі не містить інформації про таку істотну умову договору, як умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Такі висновки судів відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії 089737 від 1 червня 2004 року є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,78 га, розташованої на території Червнознам'янської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (а. с. 4).

24 грудня 2010 року у Казанківському секторі реєстрації Миколаївської філії центру ДЗК було зареєстровано договір оренди вищезазначеної земельної ділянки між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем - приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма ім. Шевченка", який укладено строком на 20 років зі сплатою орендної плати у розмірі 20 тис. грн. (а. с. 5-6).

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (чинної на час укладення Договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Задовольняючи позов, суди виходили з відсутності у договорі інформації про істотну умову договору оренди щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Типовий договір оренди землі, затверджений Кабінетом Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, з наступними змінами що вступили в силу від 03 вересня 2008 року, тобто був розроблений на підставі Закону України "Про оренду землі" (161-14) , не містить прямо прописаної істотної умови, натомість містить графу, де таку істотну умову можна прописати.

Ця графа передбачає "інші умови передачі в оренду ". На місті прочерку можна зазначити можливість передачі права оренди в заставу та до статутного фонду, або написати, що таке право відсутнє.

Проте у п. 19 Договору не зазначені інші умови передачі земельної ділянки в оренду та не написано, що інші умови відсутні (а. с. 5 зворот).

Крім того, згідно з п. 14 Перехідних положень ЗК України (2768-14) (чинного на час укладення Договору) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2012 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.

Наступними змінами до Земельного кодексу України (2768-14) зазначений мораторій продовжено до 1 січня 2016 року.

Пунктом 15 Перехідних положень ЗК України (2768-14) також встановлена до 1 січня 2016 року заборона на укладення угод щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення та передбачено, що угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само у частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 24 грудня 2010 року та укладений на 20 років, тому відсутність у договорі оренди землі умов передачі права оренди земельної ділянки до статутного капіталу господарського товариства та умов передачі у заставу, не відповідає вимогам закону.

За таких обставин ухвалені у справі рішення відповідають нормам процесуального і матеріального права, доводами касаційної скарги не спростовуються, тому підстав для їх зміни чи скасування не має.