розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до управління комунального майна Хмельницької міської ради, Хмельницького бюро технічної інвентаризації, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання незаконною та відновлення скасованої реєстрації, за касаційною скаргою управління комунального майна Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2013 року,

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження управління комунального майна Хмельницької міської ради від 30 жовтня 2012 року про скасування розпорядження управління комунального майна Хмельницької міської ради від 4 січня 2012 року № 4412 про передачу квартири АДРЕСА_1 в приватну власність ОСОБА_3 та про анулювання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 11 січня 2012 року № 4412 на ім'я ОСОБА_3 Крім того, просила визнати незаконною та відновити скасовану реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2013 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження управління комунального майна Хмельницької міської ради від 30 жовтня 2012 року про скасування розпорядження управління комунального майна Хмельницької міської ради від 4 січня 2012 року № 4412 про передачу квартири АДРЕСА_1 в приватну власність ОСОБА_3 та про анулювання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 11 січня 2012 року № 4412 на ім'я ОСОБА_3

Визнано незаконною та відновлено скасовану реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі управління комунального майна Хмельницької міської ради просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що розпорядження управління комунального майна Хмельницької міської ради від 30 жовтня 2012 року № 89с не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 4 січня 2012 року начальником управління комунального майна Хмельницької міської ради видано розпорядження № 4412 про передачу в приватну власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1. 11 січня 2012 року управлінням комунального майна Хмельницької області видано свідоцтво про право власності на вищезазначену квартиру.

17 березня 2012 року позивач продала квартиру ОСОБА_4, що підтверджується договором купівлі-продажу спірної квартири.

30 жовтня 2012 року начальником управління комунального майна Хмельницької міської ради на виконання подання прокуратури м. Хмельницького видано розпорядження № 89с, яким скасовано розпорядження № 4412 про передачу в приватну власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 та анульовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане управління комунального майна Хмельницької міської ради від 4 січня 2012 року № 4412 на ім'я ОСОБА_3

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України N 1-9/2009 від 16 квітня 2009 року у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 213, 214 на вищезазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не врахував, що право фізичної особи на приватизацію державного житла законодавець пов'язує з фактом її постійного проживання в цьому житлі; не з'ясував, чи на законних підставах позивач вселилася та проживала в спірній квартирі на момент її приватизації, що має істотне значення для правильного вирішення спору; не з'ясував, чи в межах своїх повноважень управління комунального майна Хмельницької міської ради видало оспорюване розпорядження; а також не врахував, що відновлення скасованої реєстрації права власності на квартиру не є способом захисту порушеного права в розумінні ст. 16 ЦК України.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Такі порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалені рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу управління комунального майна Хмельницької міської ради задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 27 серпня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.