розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2013 року,

У липні 2011 року публічне акціонерне товариства "Марфін Банк" звернулось до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Марфін Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 63 821,89 доларів США зі сплатою 11,9 % річних, строком до 19 червня 2028 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором цього ж дня укладені між банком та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір поруки, з ОСОБА_3 - договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Посилаючись на невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 52 981,31 доларів США і 26 914,46 грн - пені та штрафу. У рахунок погашення цієї заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором від 20 червня 2008 року, яка складається із: заборгованості за основним договором в сумі 386 951,61 грн; заборгованості за процентами у сумі 35 468,36 грн; пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 7 152,98 грн, пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 16 495,50 грн, штраф у сумі 3 265,98 грн, а всього 449 334,43 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2013 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2012 року змінено шляхом доповнення третього абзацу резолютивної частини рішення словами "в рівних частках".

У іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2012 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2013 року в частині вирішення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм в цій частині процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із безпідставності позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки, зазначив, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором, оскільки ОСОБА_3 є позичальником за кредитним договором та іпотекодавцем за договором іпотеки одночасно.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що 20 червня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Марфін Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Марфін Банк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 63 821,89 доларів США зі сплатою 11,9 % річних строком до 19 червня 2028 року.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором цього ж дня між банком, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір поруки, а з ОСОБА_3 - договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Згідно зі ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Право банку на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено п. 16.7 іпотечного договору від 20 червня 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. ст. 213- 214, 316 ЦПК України, зазначені норми матеріального права і умови укладеного сторонами іпотечного договору не врахував; не звернув уваги на зміст заявлених позовних вимог, за якими звернення стягнення на предмет іпотеки позивач просив провести в межах розміру заборгованості за кредитним договором, що свідчить про звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з такими порушеннями норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи і таке рішення підлягає скасуванню повністю, враховуючи взаємопов'язаний характер заявлених позовних вимог.

Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції на підставі ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.