розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу цегляного паркану, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року,

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу цегляного паркану.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні належною позивачу земельною ділянкою, яка знаходиться на території садово-городнього кооперативу "Цементник" Демнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області шляхом демонтування спорудженої ним цегляної огорожі на частині земельної ділянки позивача, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року, вищевказане рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 травня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 27 лютого 2013 року частково задоволено заяву ОСОБА_4 про поворот виконання рішення суду.

В порядку виконання рішення стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість проведення робіт по відновленню демонтованого цегляного паркану в сумі 10 673 грн.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року скасовано ухвалу суду першої інстанції, постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_4, не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що рішення, на підставі якого було здійснено демонтаж цегляного паркану, спорудженого ОСОБА_4, було скасовано рішення апеляційного суду, яке набрало чинності, а тому вважав заяву обґрунтованою в частині стягнення вартості проведених робіт по відновленню демонтованого цегляного паркану.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4, апеляційний суд виходив із того, що заявником невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права, оскільки поворот виконання рішення суду можливий лише у разі безпідставно стягнених грошових коштів, враховуючи, що позивач нічого не отримав, ОСОБА_4 повинен звертатися до суду з позовом про відшкодування завданих демонтажем цегляного паркану збитків, а не з заявою про поворот виконання рішення.

Проте, з такими висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на нормах процесуального законодавства та зроблений при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Судами встановлено, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 17 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні належною позивачу земельною ділянкою, яка знаходиться на території садово-городнього кооперативу "Цементник" Демнянської сільської ради Миколаївського району Львівської області шляхом демонтування спорудженої ним цегляної огорожі на частині земельної ділянки позивача.

Вказане рішення було звернуто до виконання та виконано демонтаж цегляного паркану, спорудженого ОСОБА_4

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 22 грудня 2011 року вищевказане рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 17 травня 2011 року скасовано, ухвалено нове рішення, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст. 380 ЦПК України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації.

Відповідно до пункту 3.2. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року (v013p710-11) в справі за конституційним зверненням військової частини А 1080 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України особливістю ухвал суду щодо повороту виконання рішення є те, що вони приймаються на стадіях виконання судового рішення і оскаржити їх одночасно з рішенням суду неможливо. Згідно зі статтею 380 Кодексу питання про поворот виконання вирішує також суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (v003p710-03) "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).

Враховуючи позицію Конституційного Суду України щодо тлумачення норми 380 ЦПК України (1618-15) , яка регулює питання застосування інституту повороту виконання рішення, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв'язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.

Отже, на порушення вимог процесуального закону, апеляційний суд на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку, що поворот виконання рішення суду можливий лише у разі безпідставно стягнених грошових коштів за рішенням суду.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення вимог процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.