розглянувши у судовому засіданні справу за позовом заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Міністерства оборони України, Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_4 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, за касаційною скаргою заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2013 року,

У грудні 2012 року заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах Міністерства оборони України, звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 58 205 грн 84 коп. витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Харківському університеті Повітряних Сил імені І. Кожедуба.

В обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що 22 вересня 2009 року між вищим навчальним закладом та відповідачем був укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років, однак відповідач був звільнений з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням ним умов контракту раніше п'ятирічного строку після закінчення навчання, тому він повинен відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, просив задовольнити позов.

29 березня 2013 року рішенням Троїцького районного суду Луганської області позов задоволено.

11 липня 2013 року рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області рішення суду першої інстанції скасовано та закрито провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у порушення вимог чинного законодавства та умов контракту був звільнений з військової служби протягом п'яти років після закінчення навчального закладу у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, тому повинен відшкодувати державі в особі Міністерства оборони України витрати, пов'язані з його утриманням та навчанням у вищому навчальному закладі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між сторонами виник публічно-правовий спір, який повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства відповідно вимог ст. 17 КАС України і не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Проте погодитись з таким рішенням суду апеляційної інстанцій не можна з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 вересня 2009 року між Міністерством оборони України в особі начальника Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - Ткаченка В.І. та ОСОБА_4 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п'ять років.

Відповідно до умов контракту відповідач зобов'язався проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим контрактом, а Міністерство оборони України в свою чергу зобов'язалося відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження військової служби, надавати належне матеріальне забезпечення під час проходження військової служби, харчування, медичну допомогу у закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України та ін.

Після закінчення навчання 18 червня 2010 року відповідача було призначено командиром радіолокаційного взводу - начальником станції радіолокаційного вузла 68 радіотехнічного батальйону 14 радіотехнічної бригади повітряного командування "Південь" Повітряних Сил Збройних Сил України.

2 квітня 2012 року наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" відповідача звільнено з військової служби у запас за пунктом "и" у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

3 травня 2012 року наказом командира військової частини А 1620 старшого лейтенанта ОСОБА_4 виключено зі списків особового складу частини.

Відповідно до п. 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и" частини шостої статті 26 цього ж Закону відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно з розрахунком Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача, складають 58 205 грн 84 коп.

Відповідно до ст. 3 та ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд не врахував, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, і не ставив питання про вирішення публічно-правового спору, а тому такі вимоги відповідно до ст. 15 ЦПК України повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Крім того, на порушення вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не перевірив законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції по суті спору, ухвалив передчасне і помилкове рішення з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області від 11 липня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.