розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", про виділення частки у спільному майні і встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", про виділення частки у спільному майні і встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_9, ОСОБА_8 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2013 року, додаткове рішення цього суду від 10 червня 2013 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 4 липня 2013 року,

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Комунальне підприємство "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", у якому просили провести розподіл належного їм на праві спільної часткової власності будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Виділити їм 744/1000 частини будинку з надвірними спорудами, а відповідачам - 256/1000 його частини з виплатою компенсації у сумі 6 127 грн 50 коп. згідно з варіантом № 3 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 7 грудня 2012 року.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши їм 431 кв. м, а відповідачам - 159 кв. м.

Встановити відповідачам безстроковий і безоплатний сервітут на частину ділянки позивачів площею 1 кв. м для обслуговування прибудови літ. "а" та частини будинку.

Відповідачі звернулись до суду із зустрічним позовом, у якому просили розподілити спірний будинок і земельну ділянку відповідно до висновку спеціаліста від 16 грудня 2011 року, виділивши їм 27/100 частини будинку, а позивачам за первісним позовом - 73/100 частини будинку з виплатою компенсації у розмірі 653 грн та встановити порядок користування земельною ділянкою, виділивши їм 165 кв. м, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 443 кв. м.

В обґрунтування позовів посилались на ті обставини, що користування спільним майном неможливе, просили задовольнити позови.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2013 року, додатковим рішенням цього суду від 10 червня 2013 року, залишеними без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 4 липня 2013 року, позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов, а в задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що спірний будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності, однак між ними виник спір з приводу користування будинком та земельною ділянкою, тому вони мають право на їх поділ за варіантом № 3 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 7 грудня 2012 року, який є обґрунтованим та найбільш прийнятним для сторін, відповідає їх інтересам та не порушує їх прав.

Проте погодитися з такими рішеннями не можна з огляду на наступне.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення на основі повно та всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст. 213 ЦПК України).

Однак зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 належить 55/100 частини, ОСОБА_7 - 18/100 частини, ОСОБА_9 - 18/100 частини, ОСОБА_8 - 9/100 частин будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

Співвласники не можуть дійти згоди стосовно порядку користування спільним майном, тому звернулись до суду з цими позовами та просили виділити їх частки у будинку і встановити порядок користування земельною ділянкою.

Правовий режим спільної часткової власності визначається гл. 26 ЦК України (435-15) з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом.

За змістом ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ будинку в натурі можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено ізольовані жилі та підсобні приміщення з самостійними виходами, які відповідають їх часткам в спільній частковій власності.

Виділ також можливий при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів (ст. 152 ЖК України).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції взяв за основу для поділу будинку варіант № 3 висновку експертизи, який передбачає переобладнання будинку для проведення якого потрібен дозвіл виконавчого комітету місцевої ради.

При цьому суд не мотивував, чому саме він обирав цей варіант висновку, та не перевірив, чи є в матеріалах справи дозвіл відповідних органів на перебудову (перепланування) будинку, не роз'яснив сторонам їх право на звернення для його отримання, що суперечить вимогам матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи, що такі порушення судами процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення потрібно скасувати, як передбачено ч. 2 ст. 338 ЦПК України, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_9, ОСОБА_8 задовольнити частково, рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 лютого 2013 року, додаткове рішення цього суду від 10 червня 2013 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 4 липня 2013 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.