Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури за касаційними скаргами Державної казначейської служби України та управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 серпня 2009 року слідчим СУ УМВС України в Миколаївській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 30 жовтня 2009 року його було притягнуто як обвинуваченого із застосуванням запобіжного заходу - підписки про невиїзд. Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2012 року, його виправдано за відсутністю складу злочину. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2012 року касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2012 року залишено без задоволення, у ухвалу апеляційної інстанції без змін. Внаслідок незаконних дій працівників органів досудового слідства та прокуратури, він незаконно перебував під слідством та судом 40 місяців, на протязі яких знаходився під підпискою про невиїзд, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, оскільки він був позбавлений реалізації своїх звичок та бажань, відбулося погіршення відносин з оточуючими людьми та негативні наслідки, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків.

Ураховуючи викладене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 32 389 грн 50 коп.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_4 32 389 грн 50 коп. з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

У касаційних скаргах Державна казначейська служба України та управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області просять оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України), що подані сторонами, дійшов правильного висновку, що наявними є підстави та умови для відшкодування шкоди, завданої заявнику незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) . Суд стягнув на користь позивача із розрахунку мінімальної заробітної плати за час знаходження під слідством і судом, а також, ураховуючи засади розумності та справедливості, моральну шкоду в розмірі 32 389 грн 50 коп.

Щодо розміру стягненої моральної шкоди на користь позивача, то в цій частині судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства та роз'ясненням, даним у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) .

Крім того, неврахування судом вимог ч. 4 ст. 1176 ЦК України не доведено.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області відхилити.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 29 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.