головуючого Дьоміної О.О.суддів: Дем'яносова М.В.,Коротуна В.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Банку "Меркурій" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року,

Публічне акціонерне товариство Банк "Меркурій" (далі - ПАТ Банк "Меркурій") звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у розмірі 168 574, 69 грн.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк "Меркурій" заборгованість за кредитним договором № 18-06П-19 від 31 березня 2009 року в сумі 168 574,69 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

31 березня 2009 року ПАТ Банк "Меркурій" та ОСОБА_4 уклали договір № 18-06П-19 про надання споживчого кредиту, за яким банк надав позичальнику в розмірі 482 тис. грн на умовах сплати 25 % річних та повернення грошових коштів у термін до 30 березня 2010 року. Виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечувалося іпотекою квартири АДРЕСА_1, про що того ж дня ПАТ Банк "Меркурій" та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки (а.с. 6-10, 120-123).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не виконував зобов'язання за кредитним договором, у нього виникла заборгованість у розмірі 451 647,19 грн, частина якої була погашена за рахунок продажу предмета іпотеки з публічних торгів за ціною 308 659,17 грн (а.с. 29-32, 59).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, за яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 8 статті 47 Закону України "Про іпотеку" якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна боржника у порядку, встановленому законом.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 598, стаття 599 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами частини 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з пунктом 1.1. договору про надання споживчого кредиту банк надає позичальнику споживчий кредит 482 тис. грн на споживчі потреби, а позичальник зобов'язується повернути кредит 30 березня 2010 року за графіком погашення, та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 27 % річних протягом перших трьох місяців кредитування, з 30 червня 2009 року процентна ставка встановлюється у розмірі 25 % річних.

Із пункту 2.2.3. договору про надання споживчого кредиту вбачається, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом як у готівковій, так і в безготівковій формі на рахунок банку не пізніше 10-го числа наступного місяця. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком щомісячно з дня фактичного надання кредиту до повного погашення заборгованості, виходячи з кількості календарних днів у році.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано стягнув з ОСОБА_4 168 574,69 грн заборгованості за кредитним договором, що складається з 30 987,62 грн основного боргу та 137 587,07 грн заборгованості за процентами, так як отриманих банком грошових коштів було недостатньо для повного виконання кредитного зобов'язання.

Доводи скаржника про те, що заборгованість за процентами за користування грошовими коштами з 10 червня 2010 року мала нараховуватися виходячи із суми основної заборгованості за кредитом у розмірі 30 987,62 грн, яка залишилася після її часткового погашення внаслідок реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, не можуть братися до уваги, оскільки банк отримав ці грошові кошти 17 листопада 2011 року, а з 21 листопада 2011 року почав нараховувати заборгованість за процентами за користування кредитом виходячи із суми 30 987,62 грн (а.с. 93-94 ).

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року залишити без змін.