розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Ліко-житлосервіс", про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 5 вересня 2013 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з вини відповідача було залито належну їй квартиру АДРЕСА_1 в той час коли вона в період з 18 жовтня 2011 року до 13 грудня 2011 року перебувала в іншому місті, внаслідок чого їй завдано майнової та моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, позивач, збільшивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь 9 817 грн 56 коп. на відшкодування шкоди, завданої залиттям, витрати за проведення експертизи в розмірі 2 942 грн 40 коп. витрати на юридичні послуги в розмірі 2 800 грн, пеню та три проценти річних у розмірі 354 грн 14 коп., витрати на придбання ламінату в розмірі 3 180 грн, 660 грн вартості робіт із встановлення ламінату та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 7 червня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 9 817 грн 56 коп. на відшкодування майнової шкоди та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку, що залиття квартири позивача відбулось з квартири, яка розташована вище, між завданою шкодою та неправомірними діями відповідача є причинний зв'язок. Крім того, відповідач не довів підстав для звільнення від відповідальності, що є його обов'язком в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ