Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Писаної Т.О., Фаловської І.М., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2013 року,

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності на частину квартири відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири недійсним задоволено. Визнано недійсним договір дарування квартири, посвідчений 21 травня 2011 року приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі за №277, за яким ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_6 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2013 року рішення районного суду скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 й ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення його позову. Припинено право власності ОСОБА_5 на 1/20 частку квартири АДРЕСА_1 зі сплатою ОСОБА_5 грошової компенсації вартості її частки у спільній частковій власності у розмірі 15 567 грн. 50 коп., що знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області відповідно до квитанції №ПН1292 від 30 січня 2012 року, №0510023 від 19 червня 2013 року та №1605.541.1 від 22 серпня 2013 року, згідно яких платіж призначався як попереднє внесення ОСОБА_4 вартості 1/20 частки квартири, яка належить ОСОБА_5 У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалене судом апеляційної інстанції рішення, відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_7, відхилити, рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.