розглянувши цивільну справу за позовом Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Міністерство оборони України, військова частина А 1789, про виселення без надання іншого житлового приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, до Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання права користування квартирою, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє від імені Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оброни України, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 червня 2013 року,

У травні 2012 року Київське квартирно - експлуатаційне управління Міністерства оборони України звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення без надання іншого житлового приміщення. Зазначало, що підставою для вселення колишнього військовослужбовця ОСОБА_3 та його родини у квартиру АДРЕСА_1, був лише оглядовий ордер, виданий начальником Васильківського гарнізону та наказ начальника Васильківського гарнізону № 126 від 10 грудня 2009 року "Щодо закріплення службового житла за окремим військовослужбовцем військової частини А 1789", що суперечить чинному законодавству в частині надання у користування службового житла лише на підставі спеціального ордеру, який є єдиною підставою для вселення у службове житлове приміщення. Оскільки рішення уповноваженого органу щодо включення спірного житлового приміщення до числа службових не приймалось, спеціальний ордер на вселення відповідачів до указаної квартири не видавався, на час надходження квартири на розподіл майор ОСОБА_3 вже був звільнений у запас, просило задовольнити позов.

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в суд у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 з зустрічним позовом до Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання права користування спірною квартирою. Вказували, що згідно рішення Міністра оборони України № 234 від 26 січня 2012 року за начальником повітряно-вогневої і тактичної підготовки військової частини А 1789 майором ОСОБА_3 відповідно до усного доручення Президента України та на підставі наказу начальника Васильківського гарнізону № 126 від 10 грудня 2009 року була закріплена квартира АДРЕСА_1 та надано дозвіл на проживання в ній. Оскільки родина ОСОБА_3 вселилась до спірного приміщення з дозволу уповноваженої особи та у відповідності до вимог чинного законодавства, просили задовольнити позов.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 червня 2013 року, у задоволенні позову Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України та зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.

ОСОБА_6, яка діє від імені Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оброни України, звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що статус службової спірній квартирі не надавався, тому до спірних правовідносин положення ст. 124 ЖК Української РСР не можуть застосовуватись.

Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 перебував на військовій службі з 1990 року, а з липня 2005 року проходив службу у військовій частині А 1789 м. Васильків.

Рішенням житлової комісії військової частини А 1789 від 28 липня 2006 року № 6 майора ОСОБА_3 зараховано до списку осіб, які мають право першочергового одержання житлових приміщень, у зв'язку з прибуттям до частини.

Згідно наказу начальника Васильківського гарнізону від 10 грудня 2009 року за начальником повітряно-вогневої і тактичної підготовки військової частини А 1789 - майором ОСОБА_3 із складом сім'ї три особи закріплено службове приміщення - квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно листа Київського КЕУ МО України від 11 грудня 2009 року на ім'я голови Васильківської районної адміністрації Київської області, під час проведення урочистих заходів по врученню бойового прапору 40-й бригаді тактичної авіації, яка розташована у м. Василькові, з нагоди дня Збройних Сил України Президент України ОСОБА_7 прийняв рішення щодо забезпечення житлом сім'ї ОСОБА_3 З метою своєчасного виконання рішення Президента України Київське КЕУ МО України просило, як виняток, надати оглядовий ордер на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Васильківською районною державною адміністрацією Київської області видано оглядовий ордер на службове жиле приміщення № 1 серії 2009/12/14 на ім'я ОСОБА_3 із сім'єю (дружина та дочка) на право зайняття службового приміщення жилою площею 35,2 кв.м, яке складається з двох кімнат у ізольованій квартирі АДРЕСА_5.

ОСОБА_3 разом з родиною вселився до спірного житла та проживає в ньому.

Наказом командувача Повітряних сил Збройних Сил України від 14 жовтня 2010 року № 543 майора ОСОБА_3 звільнено з військової служби у запас.

Актом від 23 травня 2011 року спірна квартира передана Київському КЕУ МО України.

Рішення виконавчого комітету смт Глевахи Васильківського району Київської області про включення квартири АДРЕСА_1 до числа службових не приймалось.

Як вбачається з витягу із протоколу засідання житлової комісії військової частини А 1789 від 27 липня 2011 року № 23 було прийнято рішення, що при надходженні квартири АДРЕСА_1, вирішено її розподілити згідно існуючої черги осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Обґрунтовуючи позов Київське КЕУ МО України вказувало, що він підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що рішення уповноваженого органу щодо включення жилого приміщення до числа службових не приймалось, тому квартира не носить статусу службової; спеціальний ордер, який є підставою для вселення в службове приміщення, не видавався; на час надходження спірної квартири на розподіл майор ОСОБА_3 вже був звільнений із лав Збройних Сил України, що унеможливлювало надання її останньому в якості службового житла, житлове приміщення він займає разом із сім'єю безпідставно, оскільки воно йому у встановленому законом порядку не надавалось.

В процесі розгляду справи у встановленому порядку підстави позову ним не змінювалися.

Отже, при вирішенні спору суд мав встановити наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовувались вимоги про виселення, з'ясувати характер правовідносин сторін, що випливають із встановлених обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Натомість судами зроблено висновок про підстави заявленого позову виходячи не з обставин, якими обґрунтовувались вимоги, а норми права, яка на думку позивача, підлягала застосуванню при вирішенні спору.

Помилковість посилання сторони на норму права при вирішенні спору, у разі якщо така норма не підлягає застосуванню, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки обов'язок застосувати норму права, яка регулює спірні правовідносини, покладено на суд.

При цьому суди не звернули увагу на те, що підставами для виселення позивач зазначав порушення порядку надання і вселення ОСОБА_3 в спірну квартиру, відсутність у нього права користування нею.

Вирішуючи спір, суди на порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України зазначених обставин справи не врахували, не визначилися з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не перевірили доводів позивача на підтвердження обґрунтованості заявлених ним вимог.

Допущені судами порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення в частині вирішення позову про виселення без надання іншого жилого приміщення не можуть вважатись законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині, що стосується вирішення зустрічного позову, судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, передбачені ЦПК України (1618-15) підстави для їх скасування відсутні.

Касаційна скарга доводів щодо незаконності вирішення зустрічного позову не містить.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, яка діє від імені Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оброни України, задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 19 червня 2013 року в частині вирішення позову Київського квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оброни України про виселення без надання іншого житлового приміщення скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.