розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому просив вселити його у квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог вказав, що він є співвласником 1/2 частини вказаної квартири на підставі договору дарування від 28 грудня 2004 року, співвласником іншої частини квартири є ОСОБА_6, а відповідачка ОСОБА_5, проживає в квартирі без реєстрації та договору найму. Також позивач зазначив що проживати в указаній вище квартирі він не має можливості, оскільки ОСОБА_5 чинить йому у цьому перешкоди. Просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Вселено ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зокрема правильним є посилання на норми ст. ст. 319, 391 ЦК України. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, таким чином, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року залишити без змін.