розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, військової частини Міністерства оборони України А-0543, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки,

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2013 року

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, військової частини Міністерства оборони України А-0543, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Посилався на те, що 11 червня 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_4, який керував автомобілем марки ГАЗ 31023, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить військовій прокуратурі Білоцерківського гарнізону. В результаті вказаного ДТП було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль марки ВМW Е66/740LI, державний номерний знак НОМЕР_2, позивачу заподіяно майнову шкоду в розмірі 116 972 грн 77 коп та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. У зв'язку з уточненими позовними вимогами ОСОБА_3 просив стягнути майнову та моральну шкоду солідарно з військової частини Міністерства оборони України А-0543, з Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та з самого порушника ОСОБА_4

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 по 58 486 грн 38 коп з кожного в рахунок відшкодування майнової шкоди та по 1 000 грн з кожного в рахунок спричиненої моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2013 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року в частині стягнення з Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2013 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідають.

Із матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2012 року близько 00 год. 30 хв. у м. Біла Церква на перехресті вул. Водопійна та вул. Першотравнева військовослужбовець ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки ГАЗ 31023, державний номерний знак НОМЕР_1, порушив п. 2.39, 16.11 ПДР (1306-2001-п) та допустив зіткнення з автомобілем марки "ВМW" Е66/740ІЛ державний номерний знак НОМЕР_2.

ОСОБА_4, 1993 року народження, 12 квітня 2012 року був призваний Білоцерківським об'єднаним міським військовим комісаріатом Київської області на строкову військову службу (а. с. 8).

14 травня 2012 року відповідно до наказу № 9 військового прокурора Білоцерківського гарнізону солдата строкової служби військової частини А 0543 ОСОБА_4 допущено до управління легковим автомобілем марки ГАЗ-31023 військовий номер НОМЕР_1.

На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 керував автомобілем ГАЗ-31023, державний номерний знак НОМЕР_1, який відповідно до наряду № 66/07/ч був переданий у 2007 році військовій прокуратурі Білоцерківського гарнізону.

Відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 11 червня 2012 року № 100ш військові прокуратури (у тому числі і військова прокуратура Білоцерківського гарнізону) ліквідовані з 1 липня 2012 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Білоцерківська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сферу як володілець джерела підвищеної небезпеки повинна нести відповідальність за спричинену шкоду, оскільки ОСОБА_4 заволодів автомобілем через недбалість працівників прокуратури, які не забезпечили належну охорону автомобіля.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що Білоцерківська прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері не є належним відповідачем в даній справі.

Однак таких висновків суди дійшли із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що, відмовивши у задоволенні позову в частині стягнення з Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, суд тим самим спір по суті не вирішив, право сторін на судовий захист, гарантований їм ст. ст. 55, 124 Конституції України та передбачений ст. ст. 3, 4 ЦПК України, не забезпечили, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконали.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) роз'яснено, що посилання в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав установленими, чи на невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає перевірці апеляційним судом шляхом дослідження доказів, яким на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції не дав оцінки або дав неправильну оцінку. У разі ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Між тим, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з Білоцерківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, апеляційний суд поза увагою залишив докази, надані сторонами.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що на порушення вимог ст. ст. 10, 212 - 214 ЦПК України, суди як першої, так і апеляційної інстанції при перегляді рішення, належним чином доводів позивача та заперечень відповідача по суті позовних вимог не перевірили, не оцінили надані сторонами докази, у рішенні не навели мотивів відхилення інших доказів, які судом не прийняті до уваги.

Суди належним чином не з'ясували та не перевірили кому належить автомобіль марки ГАЗ 31023, державний номерний знак НОМЕР_1, і де перебуває на балансі; не з'ясували, яка відповідальність передбачена за відповідними наказами МО України за скоєння правопорушення військовослужбовцем строкової служби; не перевірили кому передано майно ліквідоване військової прокуратури Білоцерківського гарнізону, і хто є правонаступником ліквідованої державної установи.

З урахуванням наведеного, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2013 року підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.