головуючого Дьоміної О.О.Суддів:Касьяна О.П.,Коротуна В.М., Парінової І.К.,Штелик С.П.розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2013 року,

ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_8, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Червоноградської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та зобов'язання не чинити їм перешкоди у спілкуванні з онукою.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що вони є бабусею та дідусем малолітньої ОСОБА_9, мати якої померла. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2012 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_9 з батьком - відповідачем у справі ОСОБА_8 Оскільки відповідач не виконує рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 86 від 31 травня 2012 року, відповідно до якого позивачам дозволено зустрічатися з малолітньою онукою ОСОБА_9, останні просили суд усунути їм перешкоди у спілкуванні з малолітньою дитиною та зобов'язати відповідача не чинити їм перешкоди у спілкуванні з онукою.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 05 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2013 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 листопада 2012 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2013 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що малолітня ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою відповідача ОСОБА_8 та онукою позивачів - ОСОБА_6 і ОСОБА_7.

Як вбачається з матеріалів справи, мати малолітньої ОСОБА_9, донька позивачів, ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла.

Згідно рішення апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2012 року, залишеного без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 року, місце проживання малолітньої ОСОБА_9 визначено з батьком ОСОБА_8, від ОСОБА_6 відібрано дитину, яка перебувала у останньої після смерті матері.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Червоноградської міської ради № 86 від 31 травня 2012 року позивачам дозволено зустрічатися з малолітньою онукою ОСОБА_9 один раз на місяць, а саме у неділю з 14 до 17 години та у понеділок з 14 до 16 години.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що задоволення позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та зобов'язання не чинити перешкоди у спілкуванні з онукою суперечитиме волі дитини, а тому не підлягають захисту права позивачів як баби та діда щодо спілкування з онукою та її виховання, які визначені статтею 257 СК України.

Проте, з такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначено Сімейним кодексом України (2947-14) (далі - СК України).

Відповідно до частини 2 статті 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно з частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Однак, відповідно до частин 9 та 10 статті 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Так, згідно зі статтею 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Таким чином, законодавством України закріплено право ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як баби та діда малолітньої ОСОБА_9 на спілкування зі своєю онукою та право брати участь у її вихованні.

Законодавством також встановлено обов'язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина, не чинити перешкоди у здійсненні бабою та дідом своїх прав щодо виховання онуків та правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення в судовому порядку.

При цьому, розглядаючи позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною суд має дотримуватися розумного балансу на участь у вихованні дитини батьком та іншими членами сім'ї, яким надано таке право. Не забезпечення цього при вирішенні спору може порушити принцип максимально можливого урахуванням інтересів дитини, який закріплено СК України (2947-14) та Конвенцією про права дитини.

Висновки судів відносно того, що зобов'язання відповідача не чинити перешкоди позивачам у спілкуванні з онукою суперечить інтересам малолітньої та порушує норми Конвенції про права дитини є передчасними, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що діями позивачів права малолітньої ОСОБА_9 порушувались та підлягають захисту.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 213, 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не в повній мірі визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не перевірили та не спростували доводи позивачів відносно того, що останні мають передбачене статтею 257 СК України право на спілкування з онукою та її виховання, яке підлягає захисту в судовому порядку, а тому дійшли передчасного висновку про відмову у позові.

Крім того, оскаржені рішення не відповідають вимогам, що встановлені до змісту мотивувальної частини рішення суду, що закріплені у пункті 3 статті 215 ЦПК України.

Так, у мотивувальній частині рішення мають зазначатися мотиви, з яких суд вважає встановленими наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення сторін у справі. Тобто у цій частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті справи, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

У порушення вказаних вимог закону, суд першої інстанції не дав оцінку всім доводам сторін у справі, а обмежився лише висновком відносно того, що доводи позивачів та встановлені у справі обставини не мають значення для вирішення справи, а тому на увагу не заслуговують. Суд апеляційної інстанції вказані порушення суду першої інстанції не усунув та залишив оскаржуване рішення без змін, що є неприпустимим для правильного та обґрунтованого вирішення спору.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 листопада 2012 року та ухвала апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2013 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 05 листопада 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 15 квітня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.