розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального закладу "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни", третя особа - начальник комунального закладу "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" Дудник Сергій Петрович, про визнання незаконними та скасування наказів, визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, та первинної профспілкової організації працівників бюджетної сфери та самозайнятих осіб "Професійний захист" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2013 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 29 червня 1998 року він працював на різних посадах в комунальному закладі "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" (далі - КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни"). 14 серпня 1998 року він був призначений на посаду завідуючого хірургічним відділенням госпіталю. Наказом від 30 листопада 2012 року № 137 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за грубе порушення санітарно-епідеміологічного режиму операційної, невиконання вимог наказу Міністерства Охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) від 4 квітня 2012 року № 236 (z0913-12) . Вважає наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності незаконним; наказ МОЗ України йому на ознайомлення керівництвом госпіталю наданий не був, оскільки з 10 квітня 2012 року його було незаконно звільнено з роботи і після його поновлення на роботі він приступив до роботи з 20 листопада 2012 року; при знаходженні в операційній він керувався наказом МОЗ СРСР від 31 липня 1978 року № 720 (v0720400-78) . Зазначав, що наказ МОЗ України від 4 квітня 2012 року стосується виключно членів операційної бригади, він же знаходився в операційній як завідувач хірургічним відділенням з метою здійснення своїх повноважень.

Наказом від 10 грудня 2012 року № 143 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за відсутність на робочому місці без поважних причин 30 листопада 2012 року о 12.00 годин. Вважав вказаний наказ незаконним, та як він у відведений йому час для перерви вийшов до свого автомобілю, щоб забрати свій мобільний телефон та перевірити стан прибирання території, закріпленої за хірургічним відділенням. Зазначав, що він є членом виборного органу первинної профспілкової організації, але питання притягнення його до дисциплінарної відповідальності відповідачем із профспілковою організацією госпіталю не узгоджувалося. Крім того, 29 листопада 2012 року він звернувся до відповідача із заявою про надання йому щорічної основної відпустки тривалістю 24 календарних дні та 9 днів невикористаної відпустки за 2011 рік, у чому йому було відмовлено; його повторну заяву від 14 грудня 2012 року взагалі не було розглянуто. Такими неправомірними діями відповідача йому було завдано також моральної шкоди.

У звґязку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати незаконними та скасувати накази КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" від 30 листопада 2012 року № 137 та від 10 грудня 2012 року № 143 про оголошення йому догани; визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача та зобов'язати його розглянути по суті, подані ним заяви про надання йому щорічної основної та додаткової відпустки за 2012 рік загальною тривалістю 31 календарний день; стягнути з відповідача на його користь 10 тис грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" від 10 грудня 2012 року № 143, яким до ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани. Зобов'язано КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" розглянути по суті подані 29 листопада 2012 року та 14 грудня 2012 року ОСОБА_3 заяви про надання йому щорічної основної та додаткової відпустки за 2012 рік. Стягнуто з КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" на користь ОСОБА_3 500 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційних скаргах первинна профспілкова організація працівників бюджетної сфери та самозайнятих осіб "Професійний захист" в інтересах профспілки та члена профспілки ОСОБА_3 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідачем не порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення при винесенні наказу від 30 листопада 2012 року № 137, оскільки позивачем при знаходженні в операційній 20 листопада 2012 року були грубо порушені правила внутрішнього розпорядку госпіталю, а також вимоги наказу МОЗ України. Наказ від 10 грудня 2012 року № 143 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки позивач був відсутній на робочому місці 20 листопада 2012 року фактично декілька хвилин, що не можна кваліфікувати як порушення трудової дисципліни. Крім того, відповідач зобов'язаний розглянути заяви позивача про надання йому відпустки та вирішити їх по суті, оскільки бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяв порушує права позивача. Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Апеляційний суд погодився з таким висновком районного суду, зазначивши також, що профспілкова організація госпіталю не набула статусу юридичної особи та не пройшла державної реєстрації, відтак, посилання позивача на незаконність оскаржуваних ним наказів через відсутність їх погодження з профспілкою є безпідставними.

Проте погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 29 червня 1998 року працював на посаді лікаря-хірурга у хірургічному відділенні КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни", а з 14 серпня 1998 року переведений на посаду завідувача хірургічним відділенням госпіталю.

Наказом начальника КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" від 30 листопада 2012 року № 137 до ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани за грубе порушення санітарно-епідемологічного режиму операційної, невиконання пунктів 9.5, 9.6 розділу X наказу МОЗ України від 4 квітня 2012 року № 236 (z0913-12) .

Наказом начальника КЗ "Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни" від 10 грудня 2012 року № 143 було до ОСОБА_3 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани через відсутність 30 листопада 2012 року о 12-00 годин на робочому місці, знаходження у робочий час за межами відділення, за межами будівлі госпіталю і за межами закріпленої за госпіталем території.

Згідно з ч. 2 ст. 252 КЗпП України зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

В матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява засновників первинної профспілкової організації працівників бюджетної сфери та самозайнятих осіб "Професійний захист" від 2 грудня 2012 року про затвердження Статуту профспілкової організації та обрання ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 членами виборного органу профспілки (а.с. 93).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Рішення Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року № 11-рп/2000 (v011p710-00) профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

Відтак, висновок суду про те, що первинна профспілкова організація працівників бюджетної сфери та самозайнятих осіб "Професійний захист" не набула статусу юридичної особи, так як не пройшла державної реєстрації, тому профспілка та її члени не набули гарантій, передбачених ст. 252 КЗпП України, є необґрунтованим. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 березня 2012 року № 6-4цс12, яка у силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

У порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України, апеляційний суд на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив доводів позивача про те, що, оскаржувані ним накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності прийняті за відсутності згоди профспілкової організації госпіталю, членом виборного органу якої він є.

Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, а судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.