головуючого Гвоздика П.О., суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Журавель В.І., Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, про визнання права власності на земельну ділянку, скасування заходів забезпечення позову, визнання незаконною і скасування постанови, визнання недійсним акта державного виконавця, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Київської області від 15 липня 2013 року,

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 01 червня 2009 року між ним та ОСОБА_8, від імені якої діяв повірений ОСОБА_9, укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Право власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку зареєстрував 12 липня 2011 року.

За договором позики від 08 вересня 2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_8 взяла у позику у ОСОБА_7 грошові кошти.

Згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса від 15 жовтня 2010 року відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 боргу у розмірі 2 172 884 грн. 10 коп.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2010 року на спірну земельну ділянку накладено арешт. Постановою старшого слідчого Києво-Святошинського РВ УМВС України у Київській області Пеліван І.С. від 28 березня 2011 року у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190 КК України накладено арешт на її майно.

Згідно з актом державного виконавця від 23 лютого 2012 року належну ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,8673 га передано у рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_7

Вважаючи своє право власності на земельну ділянку порушеним, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088, що розташована на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, скасувати заходи забезпечення позову - накладення арешту на зазначене майно, визнати незаконною та скасувати постанову старшого слідчого від 28 березня 2011 року у частині накладення арешту на земельну ділянку, визнати недійсним акт державного виконавця про передачу майна стягувачу від 23 лютого 2012 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року та додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 липня 2013 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2013 року скасовано, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,8673 га, розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Визнано недійсним акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 23 лютого 2012 року про передачу належної ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088 (державний акт на право власності серії ЯД № 660094 від 04 жовтня 2006 року), у рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_7, складеного у виконавчому провадженні № 319/11 про стягнення боргу з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_12

Провадження у справі у частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування постанови старшого слідчого Києво-Святошинського РВ УМВС України у Київській області Пелікан І.С. від 28 березня 2011 року, винесену у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190 КК України, у частині накладення арешту на зазначену земельну ділянку площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088, розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 660094, виданий 04 жовтня 2006 року закрито. У іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути частково задоволена.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що право власності за позивачем зареєстровано у встановленому законом порядку, а подвійне визнання права власності на нерухоме майно не допускається; скасування заходів забезпечення позову може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 154 ЦПК України за заявою сторони у справі, в якій такий захід був вжитий; вимоги про скасування постанови слідчого про накладення арешту на спірну земельну ділянку, винесеної у рамках кримінальної справи, не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд вказував, що на час складання акта про передачу майна стягувачу від 23 лютого 2012 року, спірна земельна ділянка вже перебувала у власності ОСОБА_6, що свідчить про порушення його права власності на землю; згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України справа у частині позову про визнання незаконною і скасування постанови слідчого підлягає закриттю.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом не дотримано.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 червня 2009 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14, ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_8, яка діяла через повіреного ОСОБА_9, земельну ділянку площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088, розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності серії ЯД № 660094, виданого 04 жовтня 2006 року управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області.

Таким чином, спірна земельна ділянка набута позивачем за цивільно-правовою угодою.

Відповідно до ч. 4 ст. 132 ЗК України (у редакції на день укладення договору купівлі-продажу) угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. За п. "з" ч. 2 цієї статті угоди повинні містити момент переходу права власності на земельну ділянку.

За ч. 2 ст. 131 ЗК України укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України (435-15) з урахуванням вимог ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (у редакції, чинній на час укладання договору купівлі-продажу) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження позивач не набув права власності на земельну ділянку, тому державним виконавцем правомірно, у межах вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , вчинені виконавчі дії та звернуто стягнення на земельну ділянку, яка належала боржнику ОСОБА_8

Із витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що 23 квітня 2010 року накладено арешт на земельну ділянку площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088, розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Підставою обтяження вказано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2010 року (а.с. 91, т. 1).

Накладення арешту унеможливлює будь-які дії, у тому числі і державну реєстрацію земельної ділянки за іншою особою, такий висновок можна зробити з аналізу п. 5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року за № 74/5 (z0865-99) , де надано визначення, що арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. Про вказані обмеження повідомлено ДП "Центр державного земельного кадастру

14 грудня 2010 року державним виконавцем направлявся запит до Київської обласної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" щодо інформації про реєстрацію за боржником ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку. Згідно з витягом ДП "Центр державного земельного кадастру" від 27 грудня 2010 року за ОСОБА_8 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088, розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на підставі державного акта на право власності від 04 жовтня 2006 року (а.с. 237, т. 1).

Даних, що ДП "Центр державного земельного кадастру" повідомляло державну виконавчу службу про реєстрацію земельної ділянки за іншою особою матеріали справи не містять і на час реалізації земельної ділянки державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

ОСОБА_7 набута земельна ділянка у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На вказані вимоги закону апеляційний суд уваги не звернув та неправильно застосував норми матеріального права. Разом з тим, суд першої інстанції правильно у позові ОСОБА_6.

Щодо закриття провадження у справі у частині позовних вимог про визнання незаконною та скасування постанови старшого слідчого від 28 березня 2011 року у частині накладення арешту на спірну земельну ділянку, винесену у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_8, то колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_6 заявлено вимоги про скасування постанови слідчого, яка була підставою для накладення арешту на майно

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. У порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна. Саме до цього зводяться роз'яснення, надані пленумом Верховного Суду України у п. 4 постанови від 27 серпня 1976 року № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (v0006700-76) у редакції від 30 червня 1978 року № 5. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13.

Суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у цій частині, оскільки вказана постанова слідчого, винесена на стадії досудового слідства у порядку кримінального судочинства, має оскаржуватися і розглядатися за правилами КПК України (1001-05) .

Апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та помилково скасовані рішення суду першої інстанції, які ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства у частині відмови ОСОБА_6 у визнанні права власності на земельну ділянку площею 0,8673 га, розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та визнанні недійсним акта державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 23 лютого 2012 року про передачу належної ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088 (державний акт на право власності серії ЯД № 660094 від 04 жовтня 2006 року), у рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_7, складеного у виконавчому провадженні № 319/11 про стягнення боргу з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_12

У цій частині рішення апеляційного суду належить скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У іншій частині рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 15 липня 2013 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,8673 га, розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та визнання недійсним акта державного виконавця відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області від 23 лютого 2012 року про передачу належної ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,8673 га, кадастровий № 3222480400:06:002:0088 (державний акт на право власності серії ЯД № 660094 від 04 жовтня 2006 року), у рахунок погашення боргу стягувачу ОСОБА_7, складеного у виконавчому провадженні № 319/11 про стягнення боргу з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 та ОСОБА_12 скасувати.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2013 року у частині відмови ОСОБА_6 у задоволенні вказаних позовних вимог залишити в силі.

В іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 15 липня 2013 року та рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 грудня 2012 року і додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2013 року, у залишених без змін рішенням апеляційного суду частинах, залишити без змін.