розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва України в особі Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої при виконанні трудових обов'язків за касаційною скаргою Національної академії керівних кадрів і мистецтв України на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 28 січня 2013 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2013 року,

У січні 2012 року Національна академія керівних кадрів культури і мистецтва в особі Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що з 19 березня 2010 року по 12 вересня 2011 року відповідач працював на посаді декана Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України. В силу займаній посаді йому були передані матеріальні цінності за недостачу яких він несе матеріальну відповідальність. Після звільнення з посади, для передачі матеріальних цінностей ОСОБА_3 не з'явився. Під час комісійного прийому посади декана Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України було виявлено недостачу

матеріальних цінностей ввірених відповідачу на загальну суму 1 737 грн. 24 коп. Добровільно відшкодувати вартість майна, якого не достачає відповідач відмовляється.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 28 січня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України матеріальну шкоду в розмірі 1 734 грн. 37 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі Національної академії керівних кадрів і мистецтв України просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив із того, що відповідачем при звільненні не було повернуто матеріальні цінності повірені йому роботодавцем, а тому працівник повинен відшкодувати їх вартість на підставі ст. 1166 ЦК України.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що місцевий суд при розгляді справи невірно застосування норми матеріального права; позивачем у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не доведено факту передання відповідачеві матеріальних цінностей під звітність.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Справа в апеляційному порядку розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою ЦПК України (1618-15) про апеляційне провадження (ч. 1 ст. 304 ЦПК України).

Судом установлено, що ОСОБА_3 було прийнято на посаду декана Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України за строковим трудовим договором на два роки з 19 березня 2010 року по 18 березня 2012 року згідно наказу від 19 березня 2010 року.

Під час перебування на посаді декана Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України ОСОБА_3 отримано матеріальні цінності: домкрат вартістю 35 грн., вогнегасник вартістю 33 грн. 65 коп., аптечка вартістю 9 грн. 17 коп., фільтр масла вартістю 16 грн. 25 коп., насос склообмивача вартістю 26 грн. 60 коп., викрутка вартістю 18 грн. 33 коп., плоскогубці вартістю 46 грн. 42 коп., які входили до комплексу автомобіля марки "ЗАЗ-1102" державний номерний знак НОМЕР_1, акумулятор 6ст-60 вартістю 580 грн та 300 літрів бензину А-95 вартістю 3 165 грн., що підтверджується видатковою накладною № 000067 від 1 грудня 2010 року, накладною № 050БТЛУ-245-9007917744 від 27 травня 2011 року та актом прийому-передачі від 1 липня 2010 року.

9 липня 2011 року під час проведення комісійного прийому посади декана Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України виявлено нестачу: домкрата вартістю 35 грн., вогнегасника вартістю 33 грн. 65 коп., аптечка вартістю 9 грн. 17 коп., фільтр масла вартістю 16 грн. 25 коп., насос склообмивача вартістю 26 грн. 60 коп., викрутка вартістю 18 грн. 33 коп., плоскогубці вартістю 46 грн. 42 коп., які входили до комплексу автомобіля марки "ЗАЗ-1102" державнй номерний знак НОМЕР_1, акумулятор 6ст-60 вартістю 580 грн. та 110 грн. 56 літрів бензину А-95 вартістю 971 грн. 82 коп., які були отримані ОСОБА_3

Указане майно відповідачем у добровільному порядку, останнім не повернуто, чим Рівненському факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв України було заподіяно шкоду в розмірі 1 737 грн. 24 коп., що підтверджується актом про заборгованість матеріальних цінностей від 31 жовтня 2011 року.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України).

Зазначених положень закону апеляційний суд не врахував та прийшов до передчасного висновку про відсутність підстав для застосування законодавства, яке регулює відповідальність працівників за заподіяні підприємству збитки. При цьому, посилання апеляційного суду на те, що акт-прийому передачі та відповідні накладні не підтверджують факту передання відповідачу матеріальних цінностей під звіт суперечить вимогам п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, є безпідставним та необґрунтованим.

Разом із тим, апеляційний суд, вирішуючи вказаний позов відмовив в позові з тих підстав, що місцевий при розгляді справи невірно застосування норми матеріального права, проте у порушення вимог ст. ст. 214- 215, 303, 316 ЦПК України не врахував, що це не є самостійною підставою для відмови в позові, оскільки апеляційний суд не позбавлений можливості вирішити спір, застосувавши закон, який підлягає застосуванню, виходячи з підстав позову.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,