Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, треті особи: Львівська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, ОСОБА_5, про зобов'язання демонтувати самочинно збудований гараж за касаційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2013 року,

У березні 2013 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до суду із указаним позовом, у якому із урахуванням уточнень просила суд зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати самочинно збудований металевий гараж площею 30,8 кв.м, що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач проживає в квартирі АДРЕСА_2 та є співвласником указаної квартири. Будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним та перебуває на балансі Львівського комунального підприємства "№ 504". Прибудинкова територія є власністю Територіальної громади в особі Львівської міської ради.

Незважаючи на відсутність необхідних дозволів та погоджень, відповідач на прибудинковій території вказаного будинку самочинно, на місці колишніх сараїв, влаштував металевий гараж загальною площею 30,8 кв.м. За порушення правил благоустрою м. Львова відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою адміністративної комісії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14 липня 2011 року. 23 вересня 2011 року Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради було прийнято розпорядження про самочинне влаштування металевого гаражу по АДРЕСА_1, яким було запропоновано ОСОБА_4 добровільно демонтувати самовільно влаштований металевий гараж. Однак, відповідач відмовляється у добровільному порядку виконати вказане розпорядження. У зв'язку із чим позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати самовільно металевий гараж площею 30,8 кв.м., що знаходиться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив із того, що відповідачем без відповідних дозволів було самочинно збудовано металевий гараж на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позову, виходив із того, що позивачем у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не доведено того, що саме відповідач збудував металевий гараж, оскільки на вказаній земельній ділянці раніше знаходилися сараї, а ОСОБА_4 здійснив їх укріплення.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, перебуває в комунальній власності.

23 вересня 2011 року прийнято розпорядження голови Личаківської районної адміністрації "Про самочинне влаштування металевого гаража по АДРЕСА_1", яким було запропоновано ОСОБА_4 добровільно демонтувати самовільно влаштований металевий гараж (а.с. 6).

Актом Львівського комунального підприємства "№ 504" від 10 січня 2012 року (а.с. 16) установлено, що розпорядження Личаківської районної адміністрації від 23 вересня 2011 року не виконано, гараж по АДРЕСА_1 не демонтовано.

Згідно зі ст. ст. 38, 39, 40 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Оскільки, влаштування гаража проводилось відповідачем самочинно, без погоджень та відома власника земельної ділянки - Львівської міської ради, без дозволу районної адміністрації, дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, проектна документація не була узгоджена з управлінням архітектури, місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов про демонтаж самочинно збудованого гаражу на підставі ст. 376 ЦК України.

Відповідно до статті 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 11 червня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 квітня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.