Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2013 року м. Київ
( Додатково див. ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області (rs6901116) )
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Леванчука А.О., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Товариства з обмеженою відповідальністю "Старфест", Приватного науково-виробничого підприємства "Форт", треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", Національне космічне агентство України, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2006 року ОСОБА_8 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" (далі-ВАТ "УкрНДІТМ"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; ОСОБА_5, ОСОБА_6, ТОВ "Стрфест", ПНВП "Форт" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2007 року позов ОСОБА_8 задоволено в повному обсязі (а. с. 88-92 т. 3).
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 липня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 308-311 т. 3).
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_8 залишено без розгляду ( а. с. 15 т.4).
У серпні 2011 року ВАТ "УкрНДІТМ" (яке в подальшому реорганізовано у ПАТ "УкрНДІТМ") звернулося до суду з позовом (а. с. 16 т. 4), в якому, з урахуванням змін та уточнень, посилаючись на порушення норм законодавства при процедурі продажу належних йому нежитлових приміщень, які знаходяться у складі цілісного майнового комплексу, просив визнати недійсними:
договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544981 від 08 листопада 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_1;
договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544951 від 27 жовтня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_2;
договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544930 від 07 жовтня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_6;
договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544953 від 02 листопада 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_5;
договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544936 від 12 жовтня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_4;
договір купівлі-продажу серії ВВО № 768811 від 26 листопада 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_3;
договір купівлі-продажу серії ВВК № 944768 від 27 вересня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ТОВ "Старфест";
договір купівлі-продажу серії ВВК № 944767 від 25 вересня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ПНВП "Форт";
договір купівлі-продажу серії ВВО № 768853 від 30 грудня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ПНВП "Форт",
витребувати у ПНВП "Форт" нерухоме майно, а саме: будівлі центрального матеріального складу (літ. И-3, И1 -3), які складаються з: приміщення загального користування на першому поверсі - №№ 101, 102, 103, 104, 105, 109,127; на другому поверсі - №№ 201, 202, 217, 218; на третьому поверсі - №№ 301, 302, 317, 318; на технічному поверсі - №№ 401, 402, 403, загальною площею 272,3 кв. м; нежитлове приміщення № 106 загальною площею 144,1 кв. м; нежитлові приміщення №№ 107, 108, 121 загальною площею 169,9 кв. м; приміщення №№ 110, 122, 123 площею 48,2 кв. м; на другому поверсі приміщення №№ 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216 площею 61,5 кв. м; на третьому поверсі приміщення №№ 309, 310, 311 312, 313, 314, 315, 316 площею 67,8 кв. м; загальною площею 177,5 кв. м; приміщення №№ 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 124, 125, 126, загальною площею 170,0 кв. м; приміщення № 203 загальною площею 139, 3 кв. м; приміщення №№ 204, 205 загальною площею 177,3 кв. м; приміщення №№ 303, 304, загальною площею 176,6 кв. м; приміщення №№ 305, 306, 307, 308, загальною площею 139,5 кв. м; розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу серії ВВК № 944767 від 25 вересня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ПНВП "Форт"; договір купівлі-продажу серії ВВК № 944768 від 27 вересня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ТОВ "Старфест"; договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544930 від 07 жовтня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_6; договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544936 від 12 жовтня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_4; договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544951 від 27 жовтня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_2; договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544953 від 02 листопада 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_5; договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544981 від 08 листопада 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_1; договір купівлі-продажу серії ВВО № 768811 від 26 листопада 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_3; договір купівлі-продажу серії ВВО № 768853 від 30 грудня 2004 року, укладений між ВАТ "УкрНДІТМ" та ПНВП "Форт".
Витребувано у ПНВП "Форт" нерухоме майно, а саме: будівлю центрального матеріального складу (літ. И-3. И'-З), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що складається з: приміщень загального користування на першому поверсі - №№ 101, 102, 103, 104, 105, 109, 127: на другому поверсі - №№ 201, 202, 217, 218; на третьому поверсі - №№ 301, 302, 317, 318: на технічному поверсі - №№ 401, 402, 403, загальною площею 272,3 кв. м; нежитлове приміщення № 106, загальною площею 144,1 кв. м: нежитлові приміщення №№ 107,108, 121 загальною площею 169,9 кв. м; приміщення №№ 110, 122, 123 площею 48,2 кв. м; на другому поверсі приміщення №№ 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216 площею 61,5 кв. м; на третьому поверсі - приміщення №№ 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316 площею 67,8 кв. м; загальною площею 177,5 кв. м: приміщення №№ 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 124, 125, 126 загальною площею 170 кв. м; приміщення № 203 загальною площею 139,3 кв. м приміщення №№ 204, 205 загальною площею 177,3 кв. м; приміщення №№ 303, 304, загальною площею 176,6 кв. м; приміщення №№ 305, 306, 307, 308, загальною площею 139,5 кв. м. Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції,
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ВАТ "УкрНДІТМ" володіло спірним майном та уклало договори купівлі-продажу на законних підставах, а тому підстави для витребування майна та застосування реституції відсутні. Крім того, суд послався на ст. 257 ЦК, зазначивши, що позовна заява подана із спливом строку позовної давності.
Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та визнавши договори купівлі-продажу недійсними, виходив із того, що між сторонами було укладено удаваний правочин, застосував до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України та витребував спірне майно у позивача.
Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судами встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровської області № 12/134-АО від 12 грудня 1995 року створено ВАТ "Український науково-дослідний інститут технології машинобудування" (т. 4 а. с. 61,83, т. 5 а. с. 216-231).
На підставі зазначеного вище наказу та відповідно до Переліку нерухомого майна позивачу було передано у власність об'єкти нерухомого майна (Додаток № 2 до Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом ФДМУ від 22 липня 1998 року № 1450 (v1450224-98) , від 14 червня 2000 року № 12/7-1700), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 включаючи, в тому числі, спірну будівлю центрального матеріального складу, загальною площею 1566,5 кв. м, інвентарний номер 3 210 (т. 3 а. с. 67).
16 травня 2001 року КП ДМБТІ видало позивачу реєстраційне посвідчення про право колективної власності на об'єкти нерухомого майна.
04 серпня 2004 року відбулося засідання Правління ВАТ "УкрНДІТМ", на якому було обговорено питання щодо продажу приміщення центрального матеріального складу (т. 2 а. с. 14-15).
02 вересня 2004 року з метою узгодження продажу належних ВАТ "УкрНДІТМ" приміщень, останнє звернулося з листом до Національного космічного агентства України, якому належать повноваження з управління державними корпоративними правами даного підприємства (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 108-р від 04 березня 2004 року (108-2004-р) ) (т. 2 а. с. 56).
21 вересня 2004 року Національним космічним агентством України була надана відповідь, в якій зазначено, що прийняття рішення з порушеного питання повинно здійснюватись відповідним органом управління товариства, на який покладено повноваження щодо розгляду питань даної компетенції в порядку, встановленому чинним законодавством України (т. 2 а. с. 54).
Після чого, товариство почало укладати спірні угоди купівлі-продажу окремих приміщень будівлі центрального матеріального складу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з відповідачами, зокрема: 25 вересня 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ПНВП "Форт" було укладено договір купівлі-продажу серії ВВК № 944767, за умовами якого останнє придбало за 75 500 грн приміщення № 106 в будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на першому поверсі, загальною площею 144,1 кв. м (т. 2 а. с. 176-179);
27 вересня 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ТОВ "Старфест" було укладено договір купівлі-продажу серія ВВК № 944768, за умовами якого останнє придбало за 88 900 грн приміщення № 107, 108, 121 в будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на першому поверсі, загальною площею 169,9 кв. м, в загальному користуванні на першому поверсі залишилися приміщення № 101, 102,105,109 (т. 2 а. с. 172-175);
07 жовтня 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544930, за умовами якого останній придбав за 88 000 грн приміщення № 204, 205 в будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на другому поверсі, загальною площею 177,3 кв. м, в загальному користуванні на першому - поверсі приміщення № 101-105, 127; на другому поверсі - приміщення № 201, 202, 217 (т. 2 а. с. 180-183);
12 жовтня 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544936, за умовами якого останній придбав за 73 000 грн приміщення № 305, 306, 307, 308 в будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на третьому поверсі, загальною площею 139,5 кв. м, в загальному користуванні на першому поверсі приміщення № 101-105, 127; на другому поверсі приміщення № 217, 218; на третьому поверсі приміщення № 301, 302, 317 (т.2 а.с. 188-192);
27 жовтня 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу серія ВВМ № 544951, за умовами якого останній придбав за 88 800 грн приміщення № 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 124, 125, 126 в будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на першому поверсі, загальною площею 170,0 кв. м, в загальному користуванні на першому поверсі - приміщення № 101,102, 103, 105, 127 (т. 2 а. с. 217-220);
02 листопада 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544953, за умовами якого остання придбала за 73 000 грн приміщення № 203 у будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на другому поверсі, загальною площею 139,3 кв. м, в загальному користуванні на першому поверсі приміщення № 101-105, 127; на другому поверсі - приміщення № 201, 202, 217 (т. 2 а. с. 213-216);
08 листопада 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу серії ВВМ № 544981, за умовами якого остання придбала за 86 000 грн в будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на першому поверсі приміщення № 110, 122, 123, площею 48,2 кв. м; на другому поверсі приміщення № 206, 207, 208, 209, 210, 211, 212, 213, 214, 215, 216, площею 61,5 кв. м; на третьому поверсі приміщення № 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316 площею 67,8 кв. м; загальною площею 177,5 кв. м; в загальному користуванні на першому поверсі - приміщення 101-105, 109, 127; на другому поверсі приміщення № 201, 202, 217, 218; на третьому поверсі - приміщення № 301, 302, 317, 318 (т.1 а. с. 48-51);
26 листопада 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу серії ВВС № 768811, за умовами якого останній придбав за 87 800 грн в будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на третьому поверсі приміщення № 303, 304, загальною площею 176,6 кв. м; в загальному користуванні на першому поверсі приміщення 101-105, 127; на другому поверсі приміщення № 217, 218; на третьому поверсі - приміщення № 301, 302, 317 (т.2 а. с. 209-212);
30 грудня 2004 року між ВАТ "УкрНДІТМ" та ПНВП "Форт" було укладено договір купівлі-продажу серії ВВО № 768853, за умовами якого останнє придбало за 98 тис грн в будівлі центрального матеріального складу літ. И-3 на першому поверсі - приміщення № 101, 102, 103, 104, 105, 109, 127; на другому поверсі - приміщення № 201,202, 217, 218; на третьому поверсі приміщення № 301, 302, 317, 318; на технічному поверсі приміщення № 401, 402, 403; загальною площею 272,3 кв. м (т. 2 а. с. 205-208).
Встановивши зазначені обставини та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ "УкрНДІТМ" не довело суду обставини, на які посилалося в обґрунтування своїх позовних вимог.
Разом з тим, суд як на підставу відмови у задоволенні позову послався на те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.
Однак відповідно до п. 11 абз. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) зазначено, що суд встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Проте суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, зазначених положень до уваги не взяв, встановивши, що позовні вимоги не доведені, відмовив у задоволенні позову як з підстав недоведеності, так і з підстав пропуску строку позовної давності, що законом не передбачено.
Апеляційний суд зазначених порушень не усунув, разом з тим скасовуючи рішення суду першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 267 судом позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того, судом встановлено, що в матеріалах справи така заява відсутня.
Однак судом не враховано, що нормою закону не передбачено в якій формі може бути подану таку заяву - письмовій чи усній.
Особа, яка подала касаційну скаргу, посилається на те, що заява про застосування позовної давності заявлялася у судовому засіданні в усній формі.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити чи заявлялось таке клопотання в судовому засіданні, оскільки відтворити технічну фіксацію не вдалося, про що складено відповідну довідку та долучено останню до матеріалів справи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) від 18 грудня 2012 року обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Позов про визнання правочинів недійсними пред'явлено з декількох підстав, зокрема, невідповідності вимогам закону, удаваності, злоумисної домовленості представника однієї сторони з другою.
Суд першої інстанції не уточнив, з якої саме правової підстави позивач просить визнать недійсним кожен із оспорюваних правочинів.
Апеляційний суд задовольнив позов у цій частині з підстав невідповідності Закону України "Про державну програму приватизації" (1723-14) та удаваності.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Згідно з п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним, 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин, 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Таким чином, встановивши, що між сторонами було укладено удавані правочини, зокрема з метою приховати відчуження будівлі центрального матеріального складу одній юридичній особі - ПНВП "Форт", апеляційний суд не уточнив з яких саме підстав було заявлено позов про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, не обґрунтував своїх висновків та безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "УкрНДІТМ" звернулося з позовом крім відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, також до ТОВ "Старфест" та ПНВП "Форт" про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.
Рішенням апеляційного суду договори купівлі-продажу, укладені між ПАТ "УкрНДІТМ" та ТОВ "Старфест", ПНВП "Форт" було визнано недійсними.
Дані договори укладені між юридичними особами, однак суди не обговорили, чи можуть розглядатися вимоги в цій частині в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між суб'єктами господарської діяльності при укладенні й виконанні господарських договорів.
За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, на порушення норм процесуального права не встановили усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 травня 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді:
М.А. Макарчук
А.О. Леванчук
О.А. Матвєєва
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана