Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,

Кафідової О.В., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Тячівського району в інтересах держави в особі Грушівської сільської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_5, управління Держземагенства у Тячівському районі, про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня 2013 року,

Прокурор Тячівського району в інтересах держави в особі Грушівської сільської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4 де треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_5, управління Держземагенства у Тячівському районі, про визнання недійсним та скасування реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки та визнання договорів купівлі-продажу недійсними, посилаючись на те, що постановою Тячівського районного суду від 02 листопада 2011 року та вироком Тячівського районного суду від 02 листопада 2012 року встановлені факти підробки правовстановлюючих документів на земельні ділянки та заволодіння земельними ділянками комунальної власності Грушівської сільської ради Тячівського району шахрайським шляхом.

Прокурор просив суд:

- визнати недійсними та скасувати реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_7, площею 0,5892 га в урочищі АДРЕСА_1 серії ЯИ № 006136 від 22 вересня 2009 року (кадастровий номер 2124482000:02:002:0016), нормативно-грошовою оцінкою 14 075 грн. 81 коп.

- визнати недійсними та скасувати реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_7, площею 0,7826 га, в урочищі АДРЕСА_1 серії ЯИ № 006137 від 22 вересня 2009 року (кадастровий номер 2124482000:02:002:0015), нормативно-грошовою оцінкою 18 696 грн. 08 коп.

- визнати недійсними та скасувати реєстрацію державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_7, площею 0,25 га, в урочищі АДРЕСА_1 серії ЯИ № 006136 від 22 вересня 2009 року (кадастровий номер 2124482000:02:002:0017), нормативно грошовою оцінкою 33 100 грн.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1, площею 0,7826 га, ВМК № 901366 від 29 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1, площею в 0,25 га, ВМК № 901367 від 29 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1 площею в 0,25 га, ВМК № 901365 від 29 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня 2013 року, позовні вимоги прокурора задоволено. Визнано недійсними та скасовано реєстрацію:

- державного акта на право приватної власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_7 площею 0,5892 га в урочищі АДРЕСА_1 серії ЯИ № 006136 від 22 вересня 2009 року (кадастровий номер 2124482000:02:002:0016), нормативно-грошовою оцінкою 14 075 грн. 81 коп.;

- державного акта на право приватної власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_7 площею 0,7826 га в урочищі АДРЕСА_1 серії ЯИ № 006137 від 22 вересня 2009 року (кадастровий номер 2124482000:02:002:0015), нормативно - грошовою оцінкою 18 696 грн. 08 коп.;

- державного акта на право приватної власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_7 площею 0,25 га в урочищі АДРЕСА_1 серії ЯИ № 006136 від 22 вересня 2009 року (кадастровий номер 2124482000:02:002:0017), нормативно грошовою оцінкою 33 100 грн.

Визнано недійсними договори:

- купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1 площею 0,7826 га, ВМК № 901366 від 29 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4

- купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1 площею в 0, 25 га, ВМК № 901367 від 29 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4

- купівлі-продажу земельної ділянки у АДРЕСА_1 площею в 0, 25 га, ВМК № 901365 від 29 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Установлено, що рішенням 19-ої сесії 5-го скликання Грушівської сільської ради від 22 грудня 2008 року № 101 у приватну власність ОСОБА_7 передано земельну ділянку площею 0,25 га в урочищі АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку; земельну ділянку площею 0,7826 га в урочищі АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,5892 га в урочищі АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.(а.с. 1517).

На підставі даного рішення на ім'я ОСОБА_7 були виготовлені державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га в урочищі АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку серії ЯИ № 006138, нормативно-грошовою оцінкою 33 100 грн.; на земельну ділянку площею 0,7826 га в урочищі АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства серії ЯИ № 006137 нормативно-грошовою оцінкою 18 696 грн. 08 коп.; на земельну ділянку площею 0,5892 га в урочищі АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства серії ЯИ № 006137 нормативно-грошовою оцінкою 14 075 грн. 81 коп. (а.с.12-14,23).

Згідно з договорами купівлі-продажу від 29 вересня 2009 року, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстрами № 3479-3481, спірні земельні ділянки продані ОСОБА_4 (а.с. 1722).

Матеріалами кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. ч. 1, 3 358 КК України, встановлено, що вказані державні акти, як і матеріали технічних документацій із землеустрою, були підроблені ОСОБА_3, а саме - підроблені заяви та підпис від імені громадянки ОСОБА_7 щодо передачі їй у приватну власність земельних ділянок, підписи начальника управління Держкомзему у Тячівському районі, головного архітектора Тячівського району, Грушівського сільського голови, відтиски гербових печаток управління Держкомзему у Тячівському районі, відділу містобудування і архітектури Тячівської районної державної адміністрації, Грушівської сільської ради.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2012 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 11-1 КПК України.

Вироком Тячівського районного суду від 02 листопада 2012 року у кримінальній справі № 1-323/11 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за вчинення незаконного заволодіння шляхом обману (шахрайства) земельними ділянками площею 0,25 га, 0,7826 га та 0,5892 га в урочищі АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 10 цього Кодексу суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України, зокрема такими можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Прокурор Тячівського району Закарпатської області звернувся до суду з позовом про визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право приватної власності на земельні ділянки (а.с. 4).

Позовна заява прокурора Тячівського району Закарпатської області такої вимоги як визнання недійсними та скасування спірних державних актів не містить.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України, не звернув уваги на те, що ЦК України (435-15) не передбачений такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним та скасування реєстрації державного акта.

Разом із тим, визнавши недійсними договори купівлі-продажу, які укладено між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 33, п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України не визначився зі складом осіб, які братимуть участь у справі, та у встановленому процесуальним законом порядку не залучив до участі у справі правонаступників ОСОБА_7, яка померла 11 липня 2011 року.

Крім цього, відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Вирішуючи спір, суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; доводи відповідача належним чином не перевірив та не навів факти, які б спростували ці доводи, та дійшов передчасного висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України не звернув уваги на помилки, допущені судом першої інстанції, і залишив рішення місцевого суду без змін.

За таких обставин ухвалені у справі рішення суду не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 12 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.