розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2013 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом на обґрунтування якого зазначила, що 01 грудня 2004 року вона була прийнята на роботу на посаду митного брокера в брокерську службу. Наказом від 01 жовтня 2008 року № 216-П її було переведено на посаду митного брокера в сектор оформлення експортних вантажів брокерської служби. Листом від 06 серпня 2012 року її повідомлено про звільнення з роботи за ч. 3 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу відповідача № 141-П від 03 серпня 2012 року. Проте трудову книжку, копію наказу про звільнення та довідку про середній заробіток їй надано не було. В подальшому вона зверталась до відповідача з заявою про видачу трудової книжки, копії наказу про звільнення та довідки про середньомісячний заробіток. Трудову книжку їй було повернуто лише 27 серпня 2012 року, наказу про звільнення надано не було.

На підставі викладеного, збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" № 141-П від 03 серпня 2012року про звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, поновити її на посаді митного брокера в сектор оформлення експортних вантажів брокерської служби, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; визнати незаконним та скасувати наказ ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" від 30 липня 2012 року № 38 про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі п. 1 ст. 147 КЗпП України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними накази ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" від 30 липня 2012 року № 38 про порушення трудової дисципліни та від 03 серпня 2012 року № 141-П про звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді митного брокера сектору оформлення експортних вантажів брокерської служби ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" з 03 серпня 2012 року. Стягнуто з ДП міжнародних експрес-перевезень "Юкрейнієн Парсел Сервіс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 57 880 грн 95 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани, оформлене наказом № 38 від 03 серпня 2012 року, не відповідає вимогам ст. ст. 147-1, ст. 148, 149 КЗпП. Інших дисциплінарних стягнень до позивача протягом року не було застосовано.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухваливши рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що до позивача правомірно було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, тому суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є законним та обґрунтованим.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає

Судом встановлено, що згідно з наказом від 01 грудня 2004 року № 216-П ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду митного брокера брокерської служби ДП міжнародних експрес-перевезень"Юкрейнієн Парсел Сервіс"( а. с. 57, т.1 ).

На підставі наказу від 30 вересня 2008 року № 237-П 01 жовтня 2008 року ОСОБА_1 переведено в сектор оформлення експортних вантажів на посаду митного брокера тієї ж служби ( а. с. 86, т.1).

30 липня 2012 року на підставі наказу № 38 у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а саме, за потенційну загрозу зриву з підстав фактичного затримання виконання технологічного процесу на підприємстві, до позивача було застосовано міру дисциплінарного стягнення у вигляді догани (а. с. 104, т.1).

Відповідно до наказу від 03 серпня 2012 року № 141-П ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП було звільнено з посади митного брокера сектору оформлення експортних вантажів брокерської служби з підстав систематичного невиконання нею без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку (а. с. 112, т.1).

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 КЗпП України протягом дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки від 19 листопада 2012 року № 1662/1, ОСОБА_1 крім посадового окладу з січня 2012 року по серпень 2012 року отримувала також премію, яка є одним із видів заохочення та відповідно не може бути застосована під час дії дисциплінарного стягнення.

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) (із подальшими змінами), за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не може бути визнано законним та обґрунтованим, оскільки застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді догани, оформлене наказом № 38 від 03 серпня 2012 року не відповідає вимогам ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України.

Апеляційний суд, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України на зазначені обставини уваги не звернув, дослідивши у судовому засіданні накази відповідача від 25 квітня 2012 року № 19 "Про позбавлення премії" та від 26 квітня 2012 року № 21 "Про відсторонення від виконання повноважень ОСОБА_1", які ОСОБА_1 не оспорюються, дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Рішення апеляційного суду ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування фактичних обставин та матеріалів справи, а тому помилково скасоване апеляційним судом законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ