розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2013 року,

У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду із указаним позовом. Зазначав, що 5 листопада 2010 року о 14 год. 45 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Ніссан Навара", д\н НОМЕР_1, рухався в м. Дніпропетровську на перехресті вул. Робоча та вул. Уральська, де перед початком руху, не переконавшись в безпечності свого маневру, допустив зіткнення з транспортним засобом "Міцубісі Лансер", д\н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року винним в скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4 Відповідно до висновку експертного дослідження автотоварознавця № 217 матеріальна шкода, яка спричинена в результаті ДТП, становить 43 565 грн 3 коп. На підставі договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності страхова компанія AT CK "АХА" Страхування" 21 березня 2011 року виплатила йому страхове відшкодування у сумі 24 990 грн Залишок невідшкодованих збитків становить 18 135 грн 35 коп., які відповідач відмовляється відшкодувати у добровільному порядку. Крім того, йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 10000 грн. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 18 135 грн 35 коп. майнової шкоди та 1000 грн моральної шкоди. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 5 листопада 2010 року о 14 год. 45 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Ніссан Навара", д\н НОМЕР_1, рухався в м. Дніпропетровську на перехресті вул. Робоча та вул. Уральська, де перед початком руху, не переконавшись в безпечності свого маневру, допустив зіткнення з транспортним засобом "Міцубісі Лансер", д\н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2010 року винним в скоєнні ДТП визнано ОСОБА_4

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з цього положення, право на відшкодування заподіяної майну шкоди має особа, якій належить таке майно, або особа, якій належать речові права на нього (ст. 396 ЦК України).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходили із того, що ОСОБА_3 є власником автомобіля і йому завдано майнову та моральну шкоду.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

З матеріалів справи, зокрема звіту оцінки автомобіля від 17 листопада 2010 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль "Міцубісі Лансер", д\н НОМЕР_2 належить ОСОБА_6, а не позивачу, який, як зазначено у свідоцтві, має право лише керувати ним.

Із рахунку-фактури № ДН020151 від 20 грудня 2010 року вбачається, що кошти за відновлення автомобіля "Міцубісі Лансер", д\н НОМЕР_2, сплачував ОСОБА_6 у розмірі 16059 грн 48 коп.

Задовольняючи позов та стягуючи на користь ОСОБА_3 шкоду заподіяну майну, що належить на праві власності іншій особі, суди першої та апеляційної інстанції на цю обставину уваги не звернули, обсяг речового права позивача щодо автомобіля не перевірили, не з'ясували ліміт відповідальності страховика, не врахували того, що ОСОБА_6 на ремонт автомобіля згідно рахунку-фактури № ДН020151 від 20 грудня 2010 року поніс витрати в розмірі 16059 грн 48 коп., а не 43565 грн 3 коп., які, як зазначено в судових рішеннях, необхідні для ремонту транспортного засобу.

Доказів про те, що за внесені на ремонт автомобіля кошти останній не був повністю відновлений, не подано.

Відповідно до ст. ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Право на відшкодування моральної шкоди виникає у випадках, передбачених ст. 23 ЦК України.

Задовольняючи позовом про відшкодування моральної шкоди, суди не врахували, що майно позивача пошкоджене не було, а інших підстав, передбачених цією статтею для покладення відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, не встановлено.

Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 1 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.