Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Наумчука М. І.,

Мостової Г. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на телеканалі "Інтер" у прямому ефірі телепрограми "Справедливость" народним депутатом України ОСОБА_4 була розповсюджена щодо неї інформація, яка не відповідає дійсності, а саме, що вона "... людина, яка професійно непригідна, людина, яка порушує закон про корупцію, бо вона була вчителькою, стала замміністра тільки тому, що вона є сестрою дружини ОСОБА_5 - міністра юстиції, після того була направлена в Європу, а після того корупційно призначена уповноваженою з питань захисту прав людини...".

Посилаючись на те, що розповсюджені щодо неї відомості не відповідають дійсності та є для неї негативними, просила визнати ці відомості такими, що не відповідають дійсності, принижують її честь, гідність та є такими, що шкодять її діловій репутації. Крім того просила зобов'язати ОСОБА_4 спростувати ці відомості у той же спосіб, яким вони були розповсюджені, протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішення суду в цій справі.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року позов задоволено.

Визнано недостовірною, такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, поширену ОСОБА_4 в ефірі програми "Справедливість" на телевізійному каналі "Інтер" ІНФОРМАЦІЯ_2 року інформацію наступного змісту: "... людина, яка професійно непригідна, людина, яка порушує закон про корупцію, бо вона була вчителькою, стала замміністра тільки тому, що вона є сестрою дружини ОСОБА_5 - міністра юстиції, після того була направлена в Європу, а після того корупційно призначена уповноваженою з питань захисту прав людини...".

Із метою спростування недостовірної інформації зобов'язано ОСОБА_4 в ефірі телеканалу "Інтер" повідомити про ухвалене у справі рішення в період часу виходу в ефір телепрограми "Справедливість" протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки доказів, які б достовірно підтверджували факт порушення позивачем законодавства, направленого на протидію та запобігання корупції, перебування у родинних відносинах з ОСОБА_5 та використання їх в особистих інтересах, суду відповідачем не надано, то інформація, поширена відповідачем щодо позивача на телеканалі "Інтер" у прямому ефірі, є недостовірною та негативною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивач у суді не довів обставин, на які посилався як на обґрунтування своїх вимог, а інформація, яка розповсюджена відносно позивача відповідачем, носить характер оціночних суджень, які не підлягають перевірці на предмет їх достовірності та спростуванню.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформації усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

За змістом ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року на телеканалі "Інтер" у прямому ефірі транслювалась телепрограма "Справедливість". У цій програмі в якості запрошеного учасника брала участь народний депутат України ОСОБА_4, яка під час свого виступу озвучила щодо позивача інформацію наступного змісту: "... людина, яка професійно непригідна, людина, яка порушує закон про корупцію, бо вона була вчителькою, стала замміністра тільки тому, що вона є сестрою дружини ОСОБА_5 - міністра юстиції, після того була направлена в Європу, а після того корупційно призначена уповноваженою з питань захисту прав людини...".

Поширена відповідачем інформація стосується позивача і вказаний факт відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Інформацію, яка була розповсюджена відповідачем щодо позивача про те, що остання це " … людина, яка професійно непригідна, людина, яка порушує закон про корупцію, бо вона була вчителькою, стала зам міністра тільки тому, що вона є сестрою дружини ОСОБА_5 - міністра юстиції", у контексті зазначеного закону та ст. 62 Конституції України, не можна розцінювати як оціночні судження, оскільки вона носить стверджувальний характер та є такою, що підлягає перевірці на предмет її достовірності.

Оскільки доказів, які б достовірно підтверджували факт порушення позивачем законодавства, направленого на протидію та запобігання корупції, перебування у родинних відносинах з ОСОБА_5 та використання їх в особистих інтересах суду відповідачем не надано, то вказана інформація є недостовірною та негативною для позивача.

Крім того, в установленому законом порядку Постанова Верховної Ради України № 4660-УІ від 24 квітня 2012 року (4660-17) "Про призначення ОСОБА_3 уповноваженим Верховної Ради України з прав людини" незаконною з мотивів невідповідності її Закону України "Про запобігання та протидію корупції" (1506-17) не визнавалася.

З огляду на таке, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку наданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_3 у позові, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, неправильно кваліфікував інформацію, яка була розповсюджена відповідачем щодо позивача як оціночні судження, та дійшов помилкового висновку про безпідставність позову.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини, яка міститься у рішеннях "Українська Прес-група проти України", "Ляшко проти України", "Лінгенс проти Австрії", "Соколівські проти Польщі", "Федченко проти Росії" та на яку посилався апеляційний суд у своєму рішенні як на одну з підстав для відмови в позові, на законність ухваленого судом першої інстанції рішення не впливає, оскільки рішення у справі, яка переглядається, та у названих справах Європейського Суду ухвалені за різних фактичних обставин.

Крім того, інформація, яка спростовується ОСОБА_3, не може визначатись як критика позивача як політичного діяча у контексті положень ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, оскільки ця інформація не стосується виконання нею функцій такого діяча.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 червня 2013 року скасувати.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.