Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: газопобутовий кооператив "Дніпро", ОСОБА_6, інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, про визнання незаконними дій щодо підключення до газопроводу без надання згоди власника та проведення демонтажу газопроводу за рахунок відповідачів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 4 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2013 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій щодо підключення до газопроводу без надання згоди власника та проведення демонтажу газопроводу за рахунок відповідачів.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 4 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2, належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 38).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однією з умов пред'явлення власником позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном є наявність створюваних протиправною поведінкою відповідача перешкод для реалізації власником своїх прав, порушення яких не пов'язане із позбавленням володіння.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що позивач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК України не довів факту самовільного підключення відповідачем газопроводу до житлового будинку АДРЕСА_2, та не надав жодних доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між прокладеним до будинку відповідача газопроводом і частковим руйнуванням стін будинку, співвласником якого є позивач.

Посилання ОСОБА_4 на висновок експертного будівельно-технічного дослідження складений 28 січня 2013 року не може бути взятий до уваги, оскільки з його змісту не вбачається, що тріщини на стіні домоволодіння АДРЕСА_1, з'явилися внаслідок прокладення газопроводу у 1993 році (а.с. 9-14).

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 4 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.