Головуючого Кузнєцова В.О., Суддів:Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І.,Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 18 червня 2013 року,-

У березні 2012 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_9, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги за позовом обґрунтовували тим, що 24 вересня 2011 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Кіа-Ріо", д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 та трактора МТЗ-80 д.н.з. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_8 під керуванням ОСОБА_9, з вини якого і сталася ДТП. В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль ОСОБА_6, у зв'язку з чим їй було заподіяно майнову шкоду в розмірі 24 989,88 грн та понесені витрати за автотоварознавче дослідження та витрати на правову допомогу, а ОСОБА_7, яка була пасажиром вказаного автомобіля, завдані легкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим нею потрачені кошти на лікування в розмірі 9 442,91 грн та витрати на правову допомогу. Позивачі просили майнову шкоду стягнути з ОСОБА_8, як власника джерела підвищеної небезпеки, а моральну шкоду стягнути з ОСОБА_9

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 26 016,72 грн та на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 8 560,16 грн. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн та на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 18 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині розподілу судових витрат та в цій частині ухвалено нове. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові відносно нього.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Проте, дані рішення не відповідають вищевказаним вимогам закону.

Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування шкоди майнової та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що майнова шкода має бути стягнути саме з відповідача ОСОБА_8, як власника джерела підвищеної небезпеки, оскільки водій ОСОБА_9, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, належних правових підстав для керування трактором не мав та те, що трактор вибув з володіння власника за його волі. Що стосується моральної шкоди то вона має бути відшкодована ОСОБА_9

Однак, такі висновки зроблено судами без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 вересня 2011 року по вул. Чехова Фастівського району Київської області ОСОБА_9, керуючи трактором МТЗ-80 д.н.з. НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_8, порушив Правила дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем "Кіа Ріо", д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6

Постановою Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області від 28 грудня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24 вересня 2011 року по вул. Чехова в с. Червона Мотовилівка Фастівського району Київської області на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Згідно постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 січня 2012 року провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_10 за ст. 124 КпАП України закрито, у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження від 28 вересня 2011 року № 215 розмір заподіяних майнових збитків ОСОБА_6 складає 24 989 грн. 88 коп.

Позовні вимоги ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, яка складається із понесених нею витрат на лікування, підтверджується актом судово-медичного обстеження № 159 від 16 грудня 2011 року; випискою з історії хвороби № 1836, виданої Київською міською клінічною лікарнею № 6; випискою з історії хвороби № 7183, виданої лікарнею № 7; медичними картками; чеками на купівлю медикаментів на загальну суму 8 560,16 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості майнової та моральної шкоди, однак стягуючи майнову шкоду з ОСОБА_8, не звернув уваги на положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України, згідно яких шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року (v0004740-13) "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) ).

Згідно ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.

Пунктом 2 Положення "Про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами", затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1993 року № 340 (340-93-п) визначено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Матеріали справи містять повідомлення інспекції Державного технічного нагляду "Держтехнагляд" Вінницької обласної державної адміністрації від 06 листопада 2012 року вбачається, 28 червня 1991 року ОСОБА_11 було видано посвідчення тракториста машиніста серії НОМЕР_4.

Крім того, матеріали справи містять копію посвідчення тракториста-машиніста, виданого на ім`я ОСОБА_9

ОСОБА_8, який є власником транспортного засобу, передав його ОСОБА_9 на законній підставі шляхом передачі технічного паспорту, що не заперечується сторонами.

За таких обставин, ОСОБА_9 володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відшкодування майнової шкоди, на вказані обставини уваги не звернув.

Крім того, суд прийшов до передчасного висновку, що майнова шкода має бути стягнута з ОСОБА_8, як власника джерела підвищеної небезпеки, посилаючись на те, що він проявив недбалість та передав транспортний засіб ОСОБА_9 без дотримання встановленого законом порядку, оскільки останній не мав посвідчення водія, не звернувши уваги на те, що ОСОБА_9 має посвідчення тракториста-машиніста, однак на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди воно було в нього відсутнє, про що не було відомо ОСОБА_8, і за що ОСОБА_9 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 126 КпАП України згідно постанови ІДПС ВДАІ Фастівського району Київської області від 24 вересня 2011 року.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що вона має бути стягнута з водія ОСОБА_9, з вини якого сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачам завдано моральних страждань.

За таких обставин, визнати ухвалені судові рішення законними і обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню, в частині відшкодування майнової шкоди, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Київської області від 18 червня 2013 року, в частині позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, про відшкодування майнової шкоди, скасувати.