Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 13 червня 2013 року,

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову товариство зазначало, що за кредитним договором від 9 листопада 2011 року ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 35 940 доларів США строком до 9 листопада 2014 року під 9% річних.

У забезпечення виконання умов вказаного договору між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, в результаті чого утворилася заборгованість за кредитним

договором, ПАТ "Родовід Банк", уточнивши позовні вимоги, просило стягнути в солідарному порядку з відповідачів вказану заборгованість у розмірі 865 559 грн 03 коп.

Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 серпня 2012 року позов ПАТ "Родовід Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 й ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі

865 559 грн 03 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 червня 2013 року рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 серпня 2012 року змінено, а саме: зменшено розмір кредитної заборгованості до 361 310 грн 44 коп. У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, просить рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 13 червня 2013 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи розмір кредитної заборгованості, апеляційний суд виходив із наявності правових підстав для зменшення розміру пені, який значно перевищує фактичну суму заборгованості.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом установлено, що 9 листопада 2007 року між ПАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 35 940 доларів США строком на 7 років, до 9 листопада 2014 року, зі сплатою 9% річних.

Того ж дня, на забезпечення виконання умов вказаного договору, між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_3 зобов'язань перед позивачем за кредитним договором.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань виникла кредитна заборгованість, розмір якої станом на 6 лютого 2012 року становив 865 559 грн 03 коп., із яких 238 963 грн 17 коп. - заборгованість за кредитом, 16 620 грн 54 коп. - заборгованість за відсотками, 5 726 грн 73 коп. - заборгованість за комісією, 535 677 грн 09 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 53 283 грн 14 коп. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм закону поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності

поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя

кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору поруки вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, підставою для припинення договору поруки може бути як здійснення без згоди поручителя зміни основного зобов'язання, яке забезпечене порукою, у даному випадку це збільшення процентної ставки за користування кредитом, про що зазначав відповідач, так і недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

У п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказано, що якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Відповідно до п. 24 постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року (v0005740-12) , відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Так, заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначав про те, що банком пропущено встановлений законодавством строк звернення з вимогою до поручителя, крім того, збільшення розміру щомісячних платежів у рахунок погашення заборгованості за кредитом, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, відбулося без його згоди та відома.

Однак суди попередніх інстанції у порушення вимог ст. ст. 212- 215, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, доводів сторін належним чином не перевірили, не з'ясували, за яких обставин відбулося збільшення

розміру щомісячних платежів, які мала здійснювати відповідач у рахунок

погашення кредиту й, відповідно, не визначилися з тим, чи припинена дія поруки у зв'язку зі зміною зобов'язань без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Крім того, слід зазначити, що обґрунтовуючи рішення, суди посилалися на додатковий договір до кредитного договору № ДО17/АК-068.07.2 від 9 листопада 2007 року, укладений 12 січня 2009 року між ВАТ "Родовід Банк" та ОСОБА_3, й додаток до нього, які були досліджені судами та електрофотокопії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 14 - 16), однак такі електрофотокопії неналежної якості, їх неможливо прочитати та зрозуміти зміст додаткового договору й додатку до нього.

Суди обох інстанцій взагалі не дослідили умови кредитного договору та договорів поруки.

Також суди не з'ясували, коли саме поручитель ОСОБА_4 отримав письмову вимогу банку про дострокове повернення кредиту та якими доказами це підтверджується, й, відповідно, належним чином не визначилися з датою спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України для звернення кредитора з вимогою про виконання основного зобов'язання з урахуванням того, що умовами договору поруки не визначено іншого строку для звернення з вимогою до поручителя.

Між тим, з'ясування зазначених обставин має суттєве значення для вирішення питання про дію чи припинення дії договору поруки та для правильного вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки судами при їх ухваленні допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи й є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, задовольнити.

Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 серпня 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 13 червня 2013 року скасувати.

Справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.