Головуючого Кузнєцова В.О., Суддів: Ізмайлової Т.Л. Наумчука М.І.,Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", про визнання договору поруки недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", про визнання договору поруки недійсним, за касаційними скаргами ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2013 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 червня 2013 року,-

У жовтні 2012 року ПАТ "Марфін Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ТОВ "Славич", ТОВ "Дорпром", про стягнення заборгованості.

Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що між ним та ТОВ "Дорпром" 28 липня 2011 року було укладено кредитний договір № 00209/N, згідно з умовами якого останньому надано кредит у розмірі 585 654,00 грн шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії на строк до 27 липня 2012 року. За користування кредитом була встановлена процентна ставка у розмірі 16,00 % річних.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за даним договором, між банком та ТОВ "Славич", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були укладені договори поруки: № 06061-CN, № 06062-CN, № 06063-CN від 28 липня 2011 року, відповідно до яких вони поручилася перед банком за виконання ТОВ "Дорпром" зобов'язань за кредитним договором № 00209/N від 28 липня 2011 року.

Оскільки боржник ТОВ "Дорпром" належним чином не виконував своїх зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути як з боржника так і з поручителя в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в розмірі 699 936,44 грн.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду із зустрічними позовними вимогами до ПАТ "Марфін Банк" про визнання недійсними договорів поруки, укладених між ними та ПАТ "Марфін Банк", посилаючись на те, що вони укладені з порушенням норм діючого законодавства.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 року закрито провадження по справі, в частині позовних вимог ПАТ "Марфін Банк" до ТОВ "Славич, ТОВ "Дорпром", про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 березня 2013 року позовні вимоги ПАТ "Марфін Банк" задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2011 року в розмірі 699 936,44 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2011 року в розмірі 699 936,44 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 червня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто солідарно на користь ПАТ "Марфін Банк" з ТОВ "ДОРПРОМ" та ОСОБА_6 за договором поруки від 28 липня 2011 року 699 936,44 грн заборгованості ТОВ "ДОРПРОМ" за кредитним договором від 28 липня 2011 року. Стягнуто солідарно на користь ПАТ "Марфін Банк" з ТОВ "ДОРПРОМ" та ОСОБА_7 за договором поруки від 28 липня 2011 року 699 936,44 грн заборгованості ТОВ "ДОРПРОМ" за кредитним договором від 28 липня 2011 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Марфін Банк" та задовольнити їх зустрічні позовні вимоги.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за зустрічними позовами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про визнання договорів поруки недійсними, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що оспорювані договори поруки укладені сторонами в належній формі, за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності та відповідають ст. ст. 203, 205 ЦК України, а тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "Марфін Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що в зв'язку з невиконанням зобов'язань належним чином і в установлений строк відповідно до умов кредитного договору та договорів поруки, заборгованість має бути стягнута ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як із поручителів, як того вимагають ст.ст. 526, 527, 554, 530, 629 ЦК України.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що при стягненні заборгованості за кредитним договором з поручителів необхідно зазначити, що вона підлягає стягненню солідарно з ТОВ "Дорпром".

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, входячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ "Марфін Банк" та ТОВ "Дорпром" 28 липня 2011 року було укладено кредитний договір № 00209/N, згідно з умовами якого останньому надано кредит у розмірі 585 654,00 грн шляхом відкриття не відновлювальної кредитної лінії на строк до 27 липня 2012 року. За користування кредитом була встановлена процентна ставка у розмірі 16,00 % річних.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання за даним договором були укладені договори поруки: між банком та ОСОБА_6 № 06062-CN від 28 липня 2011 року та між банком та ОСОБА_7 № 06063-CN від 28 липня 2011 року, відповідно до яких вони поручилася перед банком за виконання ТОВ "Дорпром" зобов'язань за кредитним договором № 00209/N від 28 липня 2011 року.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 543 ЦК України кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо. Крім того, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником - за кредитним договором; між кредитором і поручителем - за договором поруки, або ж ці відносини можуть врегульовуватись одним кредитним договором, що не змінює суті окремих договірних відносин.

В порушення зазначених вимог закону, апеляційний суд змінюючи рішення суду першої інстанції та стягуючи заборгованість за кредитним договором з поручителів солідарно з позичальником ТОВ "Дорпром", не звернув уваги на те, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2013 року було закрито провадження по справі, в частині позовних ПАТ "Марфін Банк" до ТОВ "Дорпром", а тому у суду були відсутні підстави стягувати заборгованість з ТОВ "Дорпром", оскільки воно не було відповідачем по справі.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку з тим, що позичальник належним чином не виконує зобов'язання за кредитним договором, заборгованість має бути стягнута з поручителів: ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки згідно п. 1 договорів поруки від 28 липня 2011 року, саме вони поручились перед кредитором за виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 00209/N від 28 липня 2011 року.

Апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення та доказів, наданих відповідачем та помилково змінив рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-