головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Касьяна О.П., Парінової І.К., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та задоволення вимог кредитора, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2013 року,

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором у розмірі 117 293,78 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2013 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 9 017,18 грн заборгованості по тілу кредиту, 2 267,10 грн заборгованості по відсотках за користуванням кредитом, 20 232,16 грн заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами в рамках допущеного несанкціонованого овердрафту, а всього - 31 516 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Судові рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту, відсотках за користуванням кредитом, відсотках за користування кредитними коштами в рамках допущеного несанкціонованого овердрафту не оскаржувалося, а відтак не підлягають перегляду в касаційному порядку з огляду на положення статті 335 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28 серпня 2008 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ОСОБА_6 укладено договір про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки № 006-Р/013187, за яким банк відкриває картковий рахунок у національній та іноземній валютах, надає міжнародну платіжну картку "Visa Electron" та здійснює платіжні операції.

1 вересня 2008 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ОСОБА_6 уклали договір про відкриття кредитної відновлювальної лінії № 59-89/08-ДД, за яким позичальнику надано грошові кошти у розмірі 12 тис. грн на передбачених договором умовах із обов'язком повернути кредит у термін до 1 липня 2012 року.

З огляду на те, що боржник порушив зобов'язання за кредитним договором, у нього виникла заборгованість, яку банк просив стягнути.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що пеня за порушення кредитного договору не може бути стягнута через пропущення позивачем строків позовної давності для звернення до суду із цією вимогою.

Однак з таким висновком суду в повній мірі погодитися не можна, так як він не відповідає вимогам закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами частини 1, пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з положеннями статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вищевикладене, обчислення позовної давності щодо вимог про стягнення пені здійснюється окремо за кожний день (місяць), за який пеня підлягає нарахуванню, відтак право на позов про стягнення пені за кожний день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Пеня є санкцією, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Із письмових пояснень ОСОБА_6 вбачається, що нею було заявлено про застосування строків позовної давності в порядку, передбаченому частинами 3, 4 статті 267 ЦК України (а.с. 79, 80).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення пені, суд вважав, що річний строк позовної давності щодо вимоги про її стягнення сплив 2 липня 2011 року, так як строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором був визначений 1 липня 2010 року, проте банк звернувся до суду з позовом 5 листопада 2012 року.

Отже, суд належним чином не звернув уваги на те, що стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду з позовом та нараховується у межах строку позовної давності, встановленого для основної вимоги, відтак не з'ясував періоду, за яким вона підлягає стягненню та її розміру.

Разом із цим суд, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, може зменшити розмір неустойки за заявою відповідача і за наявності для цього істотних обставин, зокрема, через скрутний майновий стан боржника; врахування ступеню виконання ним зобов'язання та наслідків, які призвели або могли б настати для кредитора внаслідок порушення боржником зобов'язання.

Апеляційний суд в порушення вимог, встановлених статтями 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості щодо відмови в задоволенні позову про стягнення пені.

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, на порушення норм процесуального права не встановили усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені в розмірі 85 777, 34 грн скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.