розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - державна нотаріальна контора Полтавського району, про визнання права на одноосібне користування майном, що є спільною частковою власністю за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 13 червня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із указаним позовом, посилаючись на те, вона разом із ОСОБА_6 у 2011 році спільно придбали спірний автобус. Після смерті ОСОБА_6 відповідачі фактично прийняли спадщину, проте свідоцтва про право власності не отримали. Позивач у зв'язку із невизначеністю співвласника не має можливості здійснювати право власності в частині користування майном, та отримання доходу від нього, у зв'язку із чим ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право на одноосібне користування автобусом та укладання договорів (без права на відчуження) до визначення особи співвласника.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 16 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 13 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано право ОСОБА_3 на одноосібне користування автобусом марки "MAN модель NL 202", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску, в тому числі укладання договорів (без права відчуження) до визначення особи співвласника. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із того, що після смерті ОСОБА_6 право спільної часткової власності на спірний автобус належать його спадкоємцям - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які прийняли спадщину за померлим, а той факт, що ними не оформлено право на рухоме майно не позбавляє їх прав та обов'язків щодо спадкового майна, оскільки спадщина вважається належною їм з часу її відкриття.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що відповідачі у встановлений законом строк прийняли спадщину, та будучи фактично співвласниками спірного майна не звернулися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, не оформили своє право власності у встановленому законом порядку та не бажають отримувати указане свідоцтво чим фактично обмежують право власності позивача та створюють їй перешкоди у користуванні спірним майном, позбавляють можливості перереєструвати транспортний засіб з урахуванням змін у суб'єктивному складі співвласників та укласти нотаріально посвідчений договір оренди з фірмою-перевізником.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до положень ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Судами встановлено, що 18 січня 2011 року ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_6 було придбано автомобіль марки "MAN модель NL 202", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 1995 року випуску.

Статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилася спадщина на належну йому Ѕ частину спірного автомобіля. Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до Державної нотаріальної контори Полтавського району звернулися його син - ОСОБА_4 та донька - ОСОБА_5, унаслідок чого державним нотаріусом було заведено спадкову справу. Разом із тим, як убачається з довідки державного нотаріуса від 14 травня 2013 року та від 8 травня 2013 року свідоцтво про право на спадщину спадкоємцям не видавалося.

Отже, спірний транспортний засіб, який був спільною частковою власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_6, після смерті останнього продовжує залишатися у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які прийняли спадщину після ОСОБА_6

Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину не створює будь-яких нових прав спадкоємця на майно, а тільки підтверджує уже існуюче право на нього, так як право на спадкове майно у них виникає з моменту відкриття спадщини та її прийняття.

За таких обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову про одноосібне користування майном, що є спільною частковою власністю саме через те, що відповідачі не оформили своє право власності на спадкову часку у встановленому законом порядку. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що транспортний засіб є рухомим майном, експлуатація якого пов'язана з певними правилами, встановленими законом при його використання, а тому будь-яких законних підстав для визнання права на одноосібне користування майном для одного із співвласників не має.

Відповідно до статті 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 13 червня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 16 травня 2013 року.