розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2013 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04 липня 2013 року,

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом та, посилаючись на незаконне звільнення, просив поновити його на посаді директора відділення Ужгородського регіонального управління ПАТ "КБ "Надра" з моменту звільнення, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати відповідача внести запис у трудову книжку про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його на роботі та в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2012 року позов задоволено; поновлено ОСОБА_3 на посаді директора відділення Ужгородського регіонального управління ПАТ "КБ "Надра" з 04 квітня 2012 року; стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 квітня 2012 року по 08 липня 2012 року включно в розмірі 31 727,27 грн; зобов'язано ПАТ "КБ "Надра" внести запис у трудову книжку про скасування наказу про звільнення та про поновлення на роботі ОСОБА_3; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі; вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05 грудня 2012 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2012 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено; стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2012 року по 09 липня 2012 року в розмірі 24 439,71 грн; в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2012 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2012 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 05 грудня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У травні 2013 року ОСОБА_3 подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 126 511,44 грн. на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП України та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 127 949,07 грн. на підставі ст. 117 КЗпП України.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково; стягнуто з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 16 772,35 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без прибуткового податку та інших відрахувань; в решті позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 04 липня 2013 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2013 року в частині стягнення з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 16 772,35 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без прибуткового податку та інших відрахувань скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_3 у задоволенні цих вимог відмовлено; в решті рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 203 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду Закарпатської області від 04 липня 2013 року; рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 травня 2013 року скасувати частково і ухвалити нове рішення про визнання наказу від 04 квітня 2012 року незаконним і його скасування та змінити формулювання причин звільнення за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 19 липня 2012 року, зобов'язати відповідача внести відповідний запис у трудову книжку та стягнути з ПАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток в розмірі 33 065,49 грн; рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку за затримку розрахунку залишити в силі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що оскаржувані рішення судів не відповідають дійсним обставинам справи та прийняті без належної оцінки доказів відповідача.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до наказу № 638-п від 17 грудня 2010 року з 20 грудня 2010 року був прийнятий на роботу на посаду в.о. директора філії ВАТ КБ "Надра" зі строком випробування до 20 березня 2011 року. Відповідач перебував на лікарняному з 03 квітня 2012 року по 20 квітня 2012 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АВФ № 495378 від 03 квітня 2012 року, до роботи мав приступити 21 квітня 2012 року (день тижня - субота), тобто фактично з 23 квітня 2012 року.

04 квітня 2012 року позивач подав на ім'я голови правління банку заяву про звільнення його з посади директора відділення Ужгородського регіонального управління ПАТ "КБ "Надра" за власним бажанням, просив здійснити всі належні йому при звільненні виплати за фактично відпрацьований час, виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки та надіслати трудову книжку і наказ про звільнення поштою на домашню адресу.

Наказом відповідача від 04 квітня 2012 року № 146-п ОСОБА_3 звільнено з посади директора відділення Ужгородського регіонального управління ПАТ "КБ "Надра" 04 квітня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, а виконання обов'язків директора відділення з 06 квітня 2012 року покладено на іншого працівника.

Позивачу було нараховано компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 7 469,88 грн та виплачено її з урахуванням утримань у розмірі 7 349,92 грн 13 квітня 2012 року. Позивачу було проведено нарахування оплати тимчасової втрати працездатності за рахунок підприємства в розмірі 901,28 грн. та виплачено її з урахуванням утримань 31 травня 2012 року, також проведено нарахування оплати тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 4 277,88 грн та виплачено її з урахуванням утримань 13 червня 2012 року.

Трудову книжку позивач отримав поштою 23 травня 2012 року.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для поновлення позивача на роботі відсутні, а тому немає підстав для стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КЗпП України, оскільки такі наслідки наступають тільки у разі визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі. Крім того, оскільки відповідач не виплатив позивачу у строки, встановлені ст. 116 КЗпП України, всі належні йому та нараховані суми, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. На думку суду першої інстанції за 35 робочих днів у період з 23 травня 2012 року по 13 червня 2012 року (день фактичного розрахунку) середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 16 772,35 грн (479,21 грн (середньоденний заробіток) х 35 днів).

Апеляційний суд, скасовуючи рішення міськрайонного суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16 772,35 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог виходив з того, що позивачем шляхом подання заяви від 22 травня 2013 року були одночасно змінені і предмет, і підстави позову. Крім того, факт порушення строків розрахунку з позивачем відсутній, що виключає підстави для застосування до правовідносин сторін ст. 117 КЗпП України.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині поновлення на роботі, визнання наказу про звільнення незаконним та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, обґрунтовано виходили з того, що згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначний строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Також суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про те, що доводи позивача про недотримання відповідачем двотижневого строку після подання заяви про звільнення за власним бажанням є безпідставними, оскільки встановлення такого строку є правом роботодавця, а не його обов'язком.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що суд першої інстанції незаконно стягнув з відповідача на користь позивача 16 772,35 грн середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вимога про відповідальність відповідача за затримку розрахунку при звільненні в порядку ст.ст. 116, 117 КЗпП України позивачем на вирішення суду в позовній заяві не ставилась, а у поданій в порядку ч. 2 ст. 31 ЦПК України заяві від 22 травня 2013 року позивач на вирішення суду поставив нову вимогу про виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, в тому числі і лікарняних, змінивши таким чином і предмет, і підставу позову.

Крім того, судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що 13 квітня 2012 року позивачу було виплачено компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 7 349,92 грн; 31 травня 2012 року позивачу було здійснено оплату тимчасової втрати працездатності за рахунок підприємства в розмірі 901,28 грн; проведено нарахування оплати тимчасової непрацездатності за рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 4 277,88 грн та виплачено її з урахуванням утримань 13 червня 2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційний суд, керуючись вимогами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (2240-14) , враховуючи, що ОСОБА_3 на час подання листка непрацездатності вважався застрахованою особою, вірно встановив, що на відповідача був покладений обов'язок оплатити лише перші п'ять днів тимчасової непрацездатності позивача, а обов'язок оплати всіх подальших днів тимчасової непрацездатності несе Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" документи призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, - у найближчий після дня призначення допомоги строк,

установлений для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням").

Відповідач отримав листок непрацездатності позивача 23 квітня 2012 року, розглянув його у визначений Законом строк, та 31 травня 2012 року, в день установлений для виплати працівникам банку заробітної плати, оплатив його ОСОБА_3

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що розрахунок при звільненні ОСОБА_3 був проведений ПАТ "КБ "Надра" належним чином та у визначені законом строки.

До зазначених висновків суд апеляційної інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведені в скарзі доводи не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.