( Додатково див. рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області (rs28344804) ) ( Додатково див. ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області (rs32653495) )

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Касьяна О.П., Кафідової О.В., Парінової І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Ятес", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятесс" та товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укркомстрах" про визнання правочинів недійсними та зобов'язання повернути кошти, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятесс" та Приватного підприємства "Ятес" на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2013 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, на обґрунтування якого зазначав, що 09 листопада 2012 року між ним та Приватним підприємством "Ятес" (далі - ПП "ЯТЕС") було укладено договір № 012797, за умовами якого відповідач зобов'язувався вчинити певні дії, спрямовані на надання йому безготівкової позики у розмірі 50 тис. грн. Передбачений договором вступний платіж у розмірі 1 750 грн він сплатив, але позики не отримав.

На виконання умов договору, укладеного із ПП "Ятес", позивач 09 листопада 2012 року уклав із ТОВ "Ятесс" договір № 012797. За цим договором Товариство зобов'язалося від імені та за рахунок позивача (Учасника) вчинити дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку № 1 до договору, на умовах діяльності програми "Ренесанс", що міститься у додатку № 2 до договору.

На виконання умов договору із ТОВ "Ятесс", позивач уклав на його користь як вигодонабувача із ТДВ СК "Укркомстрах" (Страхова компанія) 09 листопада 2012 року договір № 15010/12 добровільного страхування від нещасних випадків та вніс цього ж дня страховий платіж у сумі 250 грн.

Вважаючи, що при укладенні оспорюваних правочинів його було введено в оману, позивач ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним договір від 09 листопада 2012 року № 012797, укладений між ним та ПП "ЯТЕС", визнати недійсним договір від 09 листопада 2012 року № 012797, укладений між ним та ТОВ "ЯТЕСС", визнати недійсним Договір добровільного страхування від нещасних випадків від 09 листопада 2012 року № 15010/12, укладений між ним та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Укркомстрах" (далі - ТзДВ "СК "Укркомстрах") та зобов'язати ПП "ЯТЕС" повернути на користь позивача кошти в розмірі 250 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення договору від 09 листопада 2012 року № 15010/12.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2013 року, уточнені позовні вимоги було задоволено. Визнано недійсним договір від 09 листопада 2012 року № 012797, укладений між ОСОБА_1 та ПП "Ятес". Визнано недійсним договір від 09 листопада 2012 року № 012797, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Ятесс". Визнано недійсним договір добровільного страхування від нещасних випадків від 09 листопада 2012 року № 15010/12, укладений між ОСОБА_1 та ТзДВ "СК "Укркомстрах". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Ятесс" та ПП "Ятес" просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі рішення зазначеним вимогам не відповідають.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що укладені між сторонами правочини здійснено з використанням нечесної підприємницької діяльності, які на підставі положень ч. 5 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" повинні бути визнані недійсними.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 09 листопада 2012 року між ним та Приватним підприємством "Ятес" (далі - ПП "ЯТЕС") було укладено договір № 012797, за умовами якого відповідач зобов'язувався вчинити певні дії, спрямовані на надання йому безготівкової позики у розмірі 50 тис. грн. Передбачений договором вступний платіж у розмірі 1 750 грн він сплатив, але позики не отримав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Передчасним є й висновок судів про введення позивача в оману.

Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення спірного договору ОСОБА_1 отримав примірник договору та додатки до нього.

Відповідно до п. 4.7 договору від 09 листопада 2012 року підписання цього договору та додатків до нього є підтвердженням факту ознайомлення та розуміння сторонами його умов.

Проте, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не визначився в повному обсязі із характером спірних правовідносин та дійшов передчасного висновку про наявність обману в діях ПП "Ятес" під час укладення договорів.

Крім того, суди на підставі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" дійшли висновку про те, що укладений сторонами договір порушує права позивача, оскільки містить несправедливі умови договору, у зв'язку із чим цей договір згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" є недійсним із застосуванням наслідків його недійсності.

За змістом ч. 5 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Таким чином, суд не врахував, що ст. ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Таким чином, відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Застосовуючи цю норму, суди зазначених положень не врахували та не вказали, на підставі яких ознак, зазначених у ч. 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", кваліфікували умови договору несправедливими, і чи тягне несправедливість цих умов недійсність договору в цілому.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ятесс" та Приватного підприємства "Ятес" задовольнити частково.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.