головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В., Коротуна В.М., Попович О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2012 року,

У лютому 2009 року відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний Банк (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк") звернулось до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_5, посилаючись на те, що 25 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір кредитної лінії № 149/07ф, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 150 000 доларів США, зі строком повернення грошових коштів до 24 травня 2017 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_5 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 21 січня 2009 року утворилась заборгованість в розмірі 145 843,40 доларів США, що еквівалентно 1 122 994 грн 18 коп.

Оскільки в добровільному порядку відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконує, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 122 994 грн 18 коп.

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2012 року, позов ВАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ВАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 149/07ф в розмірі 1 122 994 грн 18 коп.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати кредитний договір та договір іпотеки недійсними, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючі позовні вимоги ВАТ "ВіЕйБі Банк", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що через неналежне виконання умов кредитного договору виникла заборгованість. Зазначена обставина є порушенням умов кредитного договору та порушенням прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення зазначеної заборгованості з відповідача на користь банку.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на нормах процесуального закону та зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судами встановлено, що 25 травня 2007 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_5 було укладено договір кредитної лінії № 149/07ф, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав кредит в розмірі 150 000 доларів США зі строком повернення грошових коштів до 24 травня 2017 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,5 % річних (а.с. 10-13).

Розділом 2.5. кредитного договору від 25 травня 2007 року № 149/07ф встановлено порядок виконання боргових зобов'язань позичальника перед банком.

Відповідно до пункту 2.5.1. вищезазначеного кредитного договору позичальник зобов'язується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням у сумі, не меншій суми чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших плат, встановлених в графіку.

Пунктом 2.7.1 зазначеного договору встановлено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній частині у випадку невиконання позичальником/поручителями своїх боргових та інших зобов'язань за договором та/або умов іпотечного договору.

При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником та/або поручителем протягом 7 робочих днів з дати отримання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до статей 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ВАТ "ВіЕйБі Банк" посилалось на розрахунок заборгованості за кредитним договором від 25 травня 2007 року № 149/07ф станом на 21 січня 2009 року (а.с. 9).

Оцінюючи зазначений доказ про наявність заборгованості ОСОБА_5 за вищезазначеним кредитним договором, суди на порушення вимог статті 212 ЦПК України не врахували, що він не відповідає вимогам закону, оскільки зазначений розрахунок не містить відомостей з якого часу виникла заборгованість в розмірі 145 843, 40 доларів США за кредитним договором.

Крім того, матеріали справи не містять та судами не з'ясовано чи пред'являло ПАТ "ВіЕйБі Банк" вимоги щодо належного виконання ОСОБА_5 умов договору та дострокового погашення заборгованості за кредитним договором.

Частиною 4 статті 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, на порушення вимог статей 10, 212- 215 ЦПК України судами не встановлено з якого часу виникла заборгованість за кредитним договором та чи порушено ОСОБА_5 умови укладеного кредитного договору в частині повернення кредитних коштів та сплаті процентів за договором. Не спростовано доводи ОСОБА_5 про правомірність нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору. Без встановлення вищезазначених обставин, висновок судів про наявність порушень відповідачем прав ВАТ "ВіЕйБі Банк", які виникли на підставі неналежного виконання умов договору, є передчасними.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, вирішуючи дану справу, суди зобов'язані були визначити час виникнення та розмір заборгованості за кредитним договором, та в мотивувальній частині рішення навести відповідні розрахунки, а резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову має відповідати положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті.

Суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, на зазначене уваги не звернув, належним чином не встановив факту наявності заборгованості, не перевірив розмір заборгованості боржника ОСОБА_5 по кредитному договору, в резолютивній частині рішення загальний розмір вимог позивача та всі його складові, що підлягають сплаті, не зазначив.

Враховуючи зазначене, ухвалені судові рішення не можуть залишатися в силі, допущені судами порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 серпня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2012 року скасувати.