головуючого Дьоміної О.О.,суддів: Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,Коротуна В.М., Попович О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: Вишеньківська сільська рада Бориспільського району Київської області, управління земельних ресурсів у Бориспільському районі Київської області, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, відновлення меж земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 30 липня 2013 року,

У вересні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_6, посилаючись на те, що у 2008 році відповідач самовільно захопив частину її земельної ділянки та звів паркан, а пізніше побудував сарай, частина якого фактично знаходиться на земельній ділянці позивачки. За результатами проведеного обміру земельної ділянки позивачки встановлено, що її земельна ділянка не відповідає розмірам та площі, зазначених в державному акті на право власності на земельну ділянку. Позивачка зазначає, що розмір її земельної ділянки площею 0,150 га значно зменшився. Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що відповідач не допускає до своєї земельної ділянки землевпорядну організацію, яка має провести виміри ділянок та виготовити зведений кадастровий план фактичного користування із зазначенням накладок земельних ділянок.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_6 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки ОСОБА_5 та привести її у первісний стан шляхом знесення побудованого сараю та відновити межу між земельними ділянками ОСОБА_5 та земельною ділянкою ОСОБА_6, яка відповідає земельно-кадастровій документації.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 30 липня 2013 року, позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_6 знести сарай та частину огорожі, що зведені ним на земельній ділянці площею 0,15 га, яка належить ОСОБА_5

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що порушені права позивачки, як власника земельної ділянки, підлягають захисту шляхом знесення сараю збудованого відповідачем на її земельній ділянці.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте висновки судів не ґрунтуються на нормах закону та зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин у справі.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,150 га, яка розташована в с. Петрівське Бориспільського району, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2002 року (а.с. 8).

Із державного акта про право власності на земельну ділянку від 4 травня 1997 року вбачається, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,19 га, яка розташована в с. Петрівське Бориспільського району (а.с. 9).

Із пояснювальної записки до технічної документації з встановлення розміру та площі земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 вбачається, що земельна ділянка позивачки не відповідає розмірам та площі, зазначеним у державному акті (а.с. 10а). Площа земельної ділянки позивачки з 0,150 га зменшилась до 0,1408 га, а площа земельної ділянки ОСОБА_6 збільшилась з 0,19 га до 0,2170 га (а.с. 12).

Листом від 20 березня 2009 року № 2-13-152 Вишеньківська сільська рада Бориспільського району Київської області повідомила позивачку про те, що ОСОБА_6 зобов'язано в термін до 25 березня 2009 року винести в натуру межі земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с. 14-15).

Із технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи державного земельного кадастру зробленою ПП "Фаворит Альянс" на замовлення ОСОБА_5 вбачається, що площа земельної ділянки ОСОБА_5 становить 1 499,70 кв м. (а.с. 27).

Також, листом від 15 листопада 2011 року № 209 на звернення ОСОБА_5 ПП "Фаворит Альянс" повідомило, що без згоди ОСОБА_6, а саме без доступу спеціалістів на його земельну ділянку, встановити де саме проходить межа між двома сусідами і виготовити зведений кадастровий план земельних ділянок, на якому вказати накладку земельних ділянок, неможливо (а.с. 110).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6 зазначав, що огорожа між суміжними земельними ділянками була збудована ще в 2001 році, а спірний сарай він завершив будувати у 2008 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 лютого 2008 року, актом прийняття до експлуатації завершеного будівництвом житлового будинку і господарських будівель від 17 січня 2007 року, технічним паспортом на житловий будинок (а.с. 112-116).

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28 (z0031-93) , чинної на час отримання відповідачем державного акта на прав власності на земельну ділянку, встановлено процедуру виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до розділу 2 зазначеної Інструкції роботи по складанню державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею виконуються в порядку, а саме: підготовчі роботи, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), складання плану земельної ділянки, заповнення бланка державного акта.

Пунктом 2.1. зазначеної інструкції встановлено, що при складанні державних актів на право приватної власності на землю і право постійного користування землею, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими вони користуються підготовчі роботи включають: виписку з земельно-облікових документів про розмір земельної ділянки; довідку про членство громадянина у садовому товаристві; аналіз планово-картографічних матеріалів; звірку плану земельної ділянки з натурою та її обмір; підготовку виписки з рішення відповідної місцевої Ради народних депутатів про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування; аналіз договору купівлі-продажу земельної ділянки і документа про оплату вартості землі, звірку меж земельної ділянки з суміжними власниками землі землекористувачами, розробку технічної документації по складанню державних актів. Якщо земельна ділянка передається (надається) громадянину за проектом відведення, вивчаються матеріали цього проекту і рішення місцевої Ради народних депутатів про передачу (надання) земельної ділянки; Якщо земельна ділянка надається за проектом її відведення, вивчаються матеріали цього проекту і рішення про її надання.

Пунктом 2.2. Інструкції встановлено, що межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості. Перенесення меж у натуру здійснюється шляхом прокладання теодолітних ходів, з прив'язкою їх до існуючих межових знаків або державної геодезичної мережі.

Згідно із пунктом 2.3. зазначеної Інструкції план земельної ділянки складається з визначенням на ньому її меж і розмірів, описом меж суміжних власників землі і землекористувачів. На плані показуються: межі всіх черезсмужних ділянок, що передаються (надаються) у власність або користування в межах відповідної Ради народних депутатів; лінійні проміри по межі земельної ділянки; всі поворотні точки меж земельної ділянки; всі точки, закріплені в натурі (на місцевості) довгостроковими межовими знаками;

На плані зовнішніх меж земель власників і користувачів показуються вкраплені земельні ділянки сторонніх власників землі і землекористувачів та додається їх список. План земельної ділянки складається у масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів.

Тобто, складанню і видачі державного акта на право власності на земельну ділянку обов'язково передує встановлення (відновлення, перенесення) меж земельної ділянки в натуру, на місцевості, державний акт відповідача містить картографічний план земельної ділянки із зазначенням її зовнішніх меж та поворотних точок.

Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суди не врахували та належним чином не перевірили доводи відповідача з того приводу, що він не захоплював частину земельної ділянки позивачки, оскільки державні акти були виготовлені вже після встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та складання плану земельної ділянки, огорожа між суміжними земельними ділянками була встановлена ще до отримання позивачкою державного акту на право власності на земельну ділянку та з того часу жодного разу не переносилась.

Крім того, судами взагалі не встановлено та в рішеннях не зазначено внаслідок чого та на скільки зменшилась земельна ділянка позивачки. Зазначені розбіжності у визначенні розміру земельної ділянки позивачки судами не було усунуто.

Також, надаючи перевагу усним поясненням експерта ОСОБА_7 та відкидаючи письмові висновки, проведеної ним експертизи, суди на порушення вимог статті 150 ЦПК України не обговорили питання щодо призначення повторної експертизи.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зобов'язуючи ОСОБА_6 знести сарай, суди не врахували, що знесення є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Отже, висновок судів, що порушені права ОСОБА_5 підлягають захисту саме шляхом зобов'язання відповідача знести сарай є передчасними, оскільки судами не обговорено питання про технічну можливість перенесення, перебудови сараю.

На підставі зазначеного, рішення судів не відповідають вимогам статей 212- 215 ЦПК України, оскільки судами не встановлено внаслідок чого та на скільки зменшилась земельна ділянка позивачки, чи правомірно відповідачем збудовано спірний гараж та чи наявна технічна можливість щодо його перенесення, перебудови.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 30 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції