головуючого Дьоміної О.О.суддів: Дем'яносова М.В.,Коротуна В.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення коштів за встановленим індексом інфляції, трьох відсотків річних та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_5 55 364,70 грн боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3 % річних у розмірі 15 547 грн, та 50 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму встановленого індексу інфляції за період з 1 серпня 2009 року по 1 серпня 2012 року в розмірі 9 075 грн, а також 3% річних в розмірі 2 685 грн від простроченої суми 53 700 грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 337 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 29 жовтня 2002 року з відповідача на користь ОСОБА_4 стягнуто 53 700 грн (а.с. 6-7).

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не свідчить про припинення договірного зобов'язання та не звільняє боржника від його виконання та відповідальності за його порушення.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 335 ЦПК України, не перевіряє правильність розрахунку сум, які підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із принципу справедливості, при цьому правильно вважав, що підстави для стягнення з відповідача 50 тис. грн. моральної шкоди відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2013 року залишити без змін.