головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 6 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2013 року,

У січні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що 26 вересня 2005 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 3 416 грн 40 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення коштів до 22 вересня 2006 року.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка станом на 3 січня 2013 року становить 30 826 грн 20 коп.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2005 року в розмірі 30 826 грн 20 коп.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 6 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2013 року, в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судами встановлено, що 26 вересня 2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 було укладено договір споживчого кредиту № DNH4KP11440429, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 3 416 грн 40 коп. зі сплатою відсотків за користування коштами в розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та з кінцевим терміном повернення грошових коштів до 22 вересня 2006 року (а.с. 4).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із розрахунку заборгованості за зазначеним кредитним договором від 26 вересня 2005 року вбачається, що станом на 3 січня 2013 року заборгованість ОСОБА_4 за договором становить 30 826 грн 21 коп. та складається із заборгованості за кредитом в розмірі 1 972 грн 34 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 9 554 грн 28 коп., заборгованості з пені в розмірі 28 882 грн 10 коп та штрафів в розмірі 1 944 грн 11 коп. (а.с. 3).

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно зі статтею 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 5.5. кредитного договору від 26 вересня 2005 року встановлено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені), штрафів за договором встановлюється сторонами тривалістю у п'ять років.

Відповідно до пункту 7 частини 11 статті 11 Закону "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) встановлено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суди обґрунтовано виходили із того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із позовом за захистом своїх порушених прав.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 6 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2013 року залишити без змін.