розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 про зміну умов кредитного договору та стягнення кредитної заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2013 року, Рибая Олександра Йосиповича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", на рішення апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2013 року,

У жовтні 2010 року ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про зміну умов кредитного договору щодо строку його виконання, а саме: визначити строк виконання кредитного договору моментом набрання рішенням суду законної сили та стягнути з відповідача на користь банку кредитну заборгованість у розмірі 20721,24 доларів США за рахунок звернення стягнення на предмет застави. Зазначало, що 8 серпня 2008 року між сторонами укладено кредитний договір № 122-08, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 22000 доларів США шляхом продажу іноземної валюти з кредитного рахунку позичальника, зарахування за його дорученням гривневого еквіваленту іноземної валюти на поточний рахунок та перерахування коштів в національній валюті з поточного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення позичальника для здійснення оплати за автомобіль марки HYUNDAI Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 під 14,5 % річних терміном на 84 місяці з кінцевим строком погашення не пізніше 8 серпня 2015 року. Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань між сторонами укладено договір застави. У зв'язку з неналежним виконанням кредитних зобов'язань станом на 19 червня 2012 року у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 20721,24 доларів США, яку позивач просив стягнути.

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ "Державний ощадний банк України" у якому просив зобов'язати банк виконувати умови договору кредиту у встановлених сумах та термінах сплати, не чинити перешкоди у сплаті кредиту згідно графіку.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 липня 2012 року позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково, змінено умови кредитного договору № 122-08 від 8 серпня 2008 року щодо строку його виконання і визначено строк виконання кредитного договору моментом набрання рішенням суду про зміну умов договору законної сили. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість у розмірі 19229,02 доларів США за рахунок звернення стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки HYUNDAI Sonata, д.н.з. НОМЕР_2, який передано в заставу банку ОСОБА_3 згідно договору застави рухомого майна від 8 серпня 2008 року. В іншій частині заявлених вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2013 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 липня 2012 року в частині позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення з ОСОБА_3 на користь банку заборгованості у розмірі 19229,02 доларів США за рахунок звернення стягнення на предмет застави скасовано та в цій частині ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі, поданій Рибаєм О.Й., який діє від імені ПАТ "Державний ощадний банк України", ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а касаційна скарга Рибая О.Й., який діє від імені публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 8 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний Банк України" та ОСОБА_3 було укладено договір № 122-08. згідно умов якого останній отримав кредит в розмірі 22 000 доларів США для здійснення оплати за автомобіль марки HYUNDAI Sonata, 2008 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов) № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 під 14,5 % річних терміном на 84 місяці з кінцевим строком погашення не пізніше 8 серпня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між позивачем та відповідачем 8 серпня 2008 року було укладено договір застави, за яким в заставу передано вказаний транспортний засіб.

Відповідно до п. 3.1.5. договору застави у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов'язання в цілому чи /або/ іншої його частини, а також в інших випадках, передбачених договором, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання шляхом звернення стягнення на предмет застави та його реалізації у порядку, визначеному кредитним договором та договором застави.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом відповідач зобов'язався сплатити па користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки суми платежу за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє відповідача від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач не виконав умов договору щодо сплати заборгованості, чим порушив прийняті на себе договірні зобов'язання, а тому станом на 19 червня 2012 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 17 691 долар США 99 центів, з них: сума строкового кредиту - 10 210 доларів США, сума несплачених платежів по кредиту - 7 057,63 доларів США, сума несплачених платежів по процентах - 424,36 доларів США. За несплату платежів у період з вересня 2009 року по червень 2012 року банком нараховано пеню в розмірі 3 029,25 доларів США.

Відповідно до п. 3.3.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами у сумі 262 долари США та сплату нарахованих процентів по останній робочий день місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань.

Із матеріалів цивільної справи № 2-3499/11 за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про зміну умов та доповнення договору вбачається, що ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 жовтня 2009 року в порядку забезпечення позову зупинено дію п. 3.3.4 кредитного договору № 122-08 від 8 серпня 2008 pоку, укладеного між сторонами, до вирішення позову по суті.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2011 року ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 жовтня 2009 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 13 жовтня 2011 року в позові ОСОБА_3 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та скасування пунктів кредитного договору і зобов'язання банку до вчинення дій відмовлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості в розмірі 19229 доларів 2 центи за рахунок звернення стягнення на предмет застави суд першої інстанції не врахував зазначених обставин справи, не звернув увагу на те, що з 12 жовтня 2009 року по 13 жовтня 2011 року дія договору була зупинена, тому за цей період не підлягали нарахуванню та сплаті проценти за користування коштами, як і погашатись кредит.

У разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову (ст. 155 ЦПК України).

Отже, банк міг ставити питання про відшкодування йому завданих забезпеченням позову збитків шляхом подання відповідного позову, а не просити стягнути проценти, пеню на підставі умов договору, за період зупинення його дії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено способу реалізації предмета застави.

Згідно ст. 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачене рішенням суду реалізація предмету забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку виконавчого провадження (ч. 3 ст. 25 цього Закону).

Отже, у випадку, коли в рішенні суду не встановлено способу реалізації забезпечувального обтяження, а спосіб його реалізації за цих обставин визначено законом, то погодитися із зробленим в рішенні апеляційного суду висновком про те, що таке свідчить про незаконність ухваленого судом рішення і є підставою для його скасування, неможливо.

Разом з тим, у порушення вимог зазначеної норми Закону суд вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, не звернув уваги, що у рішенні необхідно зазначати ціну предмета застави для його подальшої реалізації.

Апеляційний суд допущену судом першої інстанції помилку в цій частині не виправив.

Обставини, пов'язані із визначенням ціни предмета застави судами не з'ясовані, особам, які беруть участь у справі, не пропонувалось подати докази з цього приводу (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Допущені судами при розгляді справи порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені ними рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, уточнити предмет позову, зокрема щодо того, чи ставить позивач питання про стягнення з відповідача заборгованості і звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості, оскільки викладені в позовній заяві банку вимоги не конкретизовані, а можливість стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави, про що просить позивач, як спосіб захисту порушеного права кредитора не передбачена.

В іншій частині судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, касаційну скаргу Рибая Олександра Йосиповича, який діє від імені публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 3 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 4 липня 2013 року в частині стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.