Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В. О.,

суддів: Ізмайлової Т. Л., Наумчука М. І.,

Мостової Г. І., Остапчука Д. О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, ОСОБА_4, третя особа - Вінницька міська рада, про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Вінницька міська рада, управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, про визнання недійсними угод, свідоцтва про право на спадщину, державних актів про право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2013 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, у якому просила скасувати державний акт серії ЯЛ № 257640 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0053 га, кадастровий номер 0510100000:03:003:0027, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий 10 грудня 2010 року управлінням Держкомзему Вінницької області на ім'я ОСОБА_4

Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 10 серпня 2011 року ОСОБА_4 як співвідповідача залучено до участі у справі.

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому, уточнивши свої вимоги, просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 168171, виданий 25 серпня 2004 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрований в книзі записів № 3/2456-а на земельну ділянку загальною площею 0,0837 га, розташовану по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0018; визнати недійсним договір про визначення часток у спільній власності на землю та розподіл земельної ділянки в натурі в частині ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 19 жовтня 2004 року за реєстром № 4313; визнати частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 101451, виданий 14 листопада 2004 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_5 за № 3/2456-2 на дві земельні ділянки загальною площею 0,0067 га, розташовані по АДРЕСА_1 в м. Вінниці, а саме, в частині земельної ділянки площею 0,053 га, розташованої за цією адресою, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0027; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 липня 2010 року на вищезазначену земельну ділянку площею 0,0053 га, видане після смерті ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_7 Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою за реєстром № 5-1173.

Посилалась на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. Під даною квартирою знаходиться підвальне приміщення, яке є частиною цієї квартири. Попередній власник квартири -ОСОБА_5 неправомірно отримала державний акт на земельну ділянку під даною квартирою, власником якої на той час вона вже не була. Згодом на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на вказану земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, хоча власником жодної із будівель та споруд не була.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2013 року, позови ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір про визначення часток у спільній власності на землю та розподіл земельної ділянки в натурі в частині ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 19 жовтня 2004 року за реєстром № 4313, предметом якого була земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1.

Визнано частково недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 101451, виданий 14 листопада 2004 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_5 за № 3/2456-2 на дві земельні ділянки загальною площею 0,0067 га, розташовані по АДРЕСА_1, а саме, в частині земельної ділянки, площею 0,053 га, розташовану за цією ж адресою, з цільовим призначенням -для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0510100000:03:003:0027.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0053 га, розташовану в м. Вінниці по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0027, видане після смерті ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_7 06 липня 2010 року Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою за реєстром № 5-1173.

Скасовано державний акт серії ЯЛ № 257640 на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0053 га, що розташована по АДРЕСА_1, виданий управлінням Держкомзему Вінницької області 10 грудня 2010 року.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 168171, виданий 25 серпня 2004 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрований у книзі записів № 3/2456-а на земельну ділянку загальною площею 0,0837 га, розташовану по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер якої 0510100000:03:003:0018.

Вирішено питання судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі судові рішення просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позовах.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що після відчуження квартири АДРЕСА_1 у її попереднього власника ОСОБА_5 припинились права на набуття у власність земельної ділянки, на якій розташоване вказане майно. Вважаючи, що ОСОБА_5 неправомірно набула у власність спірну земельну ділянку, суди виходили із того, що такі правочини як прийняття ОСОБА_4 у спадок цієї спірної земельної ділянки та отримання нею 10 грудня 2010 року державного акта серії ЯЛ № 257640 про право власності на земельну ділянку площею 0,0053 га, розташованої по АДРЕСА_1, є також недійсними.

Судами встановлено, що рішенням Вінницької міської ради від 21 червня 2004 року № 748 ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 837 кв. м по АДРЕСА_1 (а. с. 184, т. 1).

На підставі даного рішення 25 серпня 2004 року ОСОБА_5 був виданий державний акт серії ВН № 188171 про право власності на земельну ділянку площею 0,0837 га, розташованої по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з договором міни від 01 липня 2004 року ОСОБА_3 обміняла належну їй квартиру АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_1, що на праві власності належала ОСОБА_5

На підставі договору про визначення часток у спільній власності та розподіл земельної ділянки в натурі від 19 жовтня 2004 року, ОСОБА_5 стала власницею земельної ділянки площею 0,0067 га по АДРЕСА_1 (а. с. 220-221, т. 2), про що 11 листопада 2004 року управлінням Держкомзему Вінницької області на її ім'я був виданий державний акт ВН № 101451 (а. с. 125, т. 1).

Частину земельної ділянки площею 0,0053 га по АДРЕСА_1 успадкувала ОСОБА_4 і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 липня 2010 року (а. с. 123, т. 1) 10 грудня 2010 року отримала державний акт серії ЯЛ № 257640 на право власності на вказану земельну ділянку (а. с. 42, т. 1).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває з користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вирішуючи спір по суті, відповідно до приписів ст. ст. 212 - 214, 303 ЦПК України суди виходили із того, що після відчуження квартири АДРЕСА_1 у її попереднього власника ОСОБА_5 припинились права на набуття у власність земельної ділянки, на якій розташоване вказане майно.

З огляду на таке оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону та є обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.