розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року,

У жовтні ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 7 червня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визначено ОСОБА_3 додатковий строк - три місяці, для подання нею заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її бабусі - ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 7 червня 2013 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

ОСОБА_3 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що позивачу було відомо про відкриття спадщини, до нотаріуса вона не зверталася, а тому позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини подано передчасно.

Однак повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що згідно витягу із Реєстру прав власників нерухомого майна від 27 лютого 2006 року, ОСОБА_3 є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1.

Інша частина зазначеної квартири належала на праві власності на підставі договору міни від 16 листопада 2001 року ОСОБА_6 Згідно з наданим суду свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19 серпня 2010 року, виданим ВДРАЦС Кіровського РУЮ у м. Донецьку, актовий запис № 1579, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на це майно.

Спадкоємцями першої черги за законом є діти спадкодавця - відповідачі у справі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також батько позивача ОСОБА_3 (син померлої ОСОБА_6.) - ОСОБА_7 Оскільки він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто до відкриття спадщини, то позивач спадкує після смерті ОСОБА_6 за правом представлення.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

За змістом рішення суду апеляційної інстанції повинно відповідати вимогам ст. 316 ЦПК України, в якому, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставин, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини, мотиви скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції цим вимогам не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд навів у рішенні норми Книги 6 ЦК України (435-15) , однак ніякого висновку щодо обґрунтованості вимог заявлених ОСОБА_3 та існування обставин, за яких можливе визначення додаткового строку для прийняття спадщини, не зробив, дійшов помилкового висновку, що позов до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини подано передчасно.

Між тим, чинним цивільним процесуальним законодавством, як і нормами права, якими встановлено порядок здійснення права на спадкування, не передбачено, що право на звернення до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини може бути реалізоване лише після звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та відмови останнього у прийнятті такої заяви.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач зверталась до нотаріальної контори про видачу свідоцтва на право власності на спадкове майно, однак їй було відмовлено у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Маючи повноваження для застосування норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, встановлення обставин справи та дослідження доказів, апеляційний суд не виконав обов'язків покладених на нього цивільним процесуальним законодавством.

Із змісту рішення апеляційного суду, крім вказівки на передчасність подання позову, неможливо зрозуміти чи проживала позивач разом із спадкодавцем на момент смерті останньої у зв'язку з чим прийняла спадщину, оскільки не відмовилась від неї, чи пропустила строк на її прийняття, а якщо пропустила чи є підстави для встановлення додаткового строку для її прийняття.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 303, 304 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 23 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.