Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на малоповерховий житловий будинок, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року,

У жовтні 2011 року ОСОБА_3, з врахуванням уточнених вимог, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на малоповерховий житловий будинок. Зазначав, що 19 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір комісії, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання за дорученням позивача і за винагороду укласти від свого імені та за рахунок ОСОБА_3 договір купівлі-продажу будинку і в строк не пізніше 21 серпня 2010 року укласти правочин з відчуження будинку за визначеними сторонами цінами. 21 серпня 2008 року позивач на виконання умов договору передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі гривневого еквіваленту 3200000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою останнього. Однак ОСОБА_4 своїх зобов'язань перед позивачем по проведенню відчуження будинку не виконав, не повернув грошові кошти, у зв'язку з чим просив задовольнити позов.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2012 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_3 задоволено та визнано за ним право власності на малоповерховий житловий будинок площею 160,5 кв.м та нежитловою площею 366,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Припинено право власності ОСОБА_4 на указаний будинок. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірний будинок є новоствореним майном, право власності на яке відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 331 ЦК України виникає у особи, яка створила це майно лише після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, вказував про те, що ОСОБА_4, діючи як комісіонер за договором комісії, одержав за договором купівлі-продажу будинок, а тому позивач, як комітент, набув право власності на нього.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Судами встановлено, що 19 серпня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір комісії, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язався за дорученням ОСОБА_3 та за винагороду вчинити від свого імені та за рахунок комітента правочин з придбання будинку за обумовленою ними ціною і в строк не пізніше 21 серпня 2010 року укласти правочин з його відчуження не нижче визначеної ціни продажу.

21 серпня 2008 року позивач на виконання умов договору передав ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі гривневого еквіваленту 3200000 доларів США, що підтверджується розпискою.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

В договорі купівлі-продажу від 12 вересня 2008 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, згідно якого останнім придбано житловий будинок по АДРЕСА_1, зазначено саме про участь останнього в якості покупця. Будь-яка вказівка в ньому на те, що відповідач є комісіонером і діє від імені комітента, а договір укладався за рахунок коштів ОСОБА_3 відсутня. Цей договір недійсним в частині покупця не визнавався.

Згідно умов договору купівлі-продажу особисто ОСОБА_4 зобов'язався прийняти будинок у власність, а продавець передати його йому, вказано, що право власності на будинок переходить до покупця і реєструється ним, всі твердження в договорі є вірними, договір не надає прав будь-якій особі, яка не є його стороною (п.п. 2.1, 4.1, 4.2, 5.1, 5.2, 6.2, 10.3, 10.4 договору).

Як зазначено в п. 6.2.2 договору покупець (ОСОБА_4.) має всі необхідні права і повноваження на підписання договору і виконання своїх зобов'язань за ним, жодні інші заходи або процедури з боку покупця або іншої особи для надання прав за цим договором не вимагаються, цей договір становить обов'язкове для виконання зобов'язання покупця.

Згідно реєстраційного посвідчення № 014925 право власності на набутий за договором купівлі-продажу будинок зареєстроване за ОСОБА_4

Виходячи з наведеного, без визнання недійсним правоустановчого документа на будинок, визнання права власності на малоповерховий будинок за іншою особою, в т. ч. на підставі рішення суду, неможливе.

З огляду на викладене, підстав і предмету позову, який розглядався, зроблений судом апеляційної інстанції висновок про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на малоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 є передчасним, оскільки вказані обставини та умови укладеного договору не були враховані.

Допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє від імені ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 серпня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.