Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміна О.О.,

суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

Коротуна В.М., Парінової І.К.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року,

18 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1 лютого 2006 року вона працювала на посаді провідного спеціаліста відділу транспортної логістики Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - ТОВ "Інтерпайп Україна"), а з 01 грудня 2009 року - начальником управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна". Наказом від 10 квітня 2013 року її було звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (у зв'язку із втратою довіри). Вважає звільнення незаконним, оскільки вона не обслуговувала грошові, товарні або культурні цінності, не підписувала з відповідачем договір про повну або часткову матеріальну відповідальність, не отримувала товарно-матеріальні цінності під розписку або під звіт. Крім того, відповідач не встановлював її вини у вчиненні інших протиправних дій. Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просила визнати наказ від 10 квітня 2013 року про її звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України незаконним, поновити її на посаді начальника управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна"; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 17-У від 10 квітня 2013 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника управління логістики на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із втратою довіри. Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна", стягнуто з ТОВ "Інтерпайп Україна" 14 687 грн 55 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнуто 3000 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячного платежу допущено до негайного виконання. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ТОВ "Інтерпайп Україна" порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не є матеріально-відповідальною особою, не здійснювала дій, безпосередньо пов'язаних із обслуговуванням матеріальних цінностей, договір про повну матеріальну відповідальність з нею не укладався, крім того, відповідач звільнив ОСОБА_3 з порушенням процедури, установленої ч. ч. 1, 3, 4 ст. 149 КЗпП України.

Такі висновки судів відповідають вимогам закону і ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з 01 лютого 2006 року працювала у відповідача на посаді провідного спеціаліста відділу транспортної логістики управління продаж на країни дальнього зарубіжжя ТОВ "Інтерпайп Україна". З 01 грудня 2009 року була переведена на посаду начальника управління логістики ТОВ "Інтерпайп Україна". 10 квітня 2013 року ОСОБА_3 звільнена з посади за наказом від 10 квітня

2013 року № 170-У на підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри.

Також судами встановлено, що ОСОБА_3 було звільнено за те, що вона, усупереч інтересам ТОВ "Інтерпайп Україна" та положень Процедури вибору фрахтового брокера, контейнерної лінії, при здійсненні відвантажень продукції на експорт водним транспортом здійснювала вибір зовнішніх контрагентів, пропозиції яких були збитковими для підприємства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках: винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

За ст. 135-1 КЗпП України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи справу, суди з дотриманням вимогам ст. ст. 212 - 214 ЦПК України та з урахування наведених норм закону вірно виходили з того, що посада ОСОБА_3 не належить до переліку посад, з якими обов'язкове укладання договору про повну матеріальну відповідальність, з позивачкою не укладався такий договір, тому вона не є працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, та не може бути звільнена за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Крім того, суди дійшли правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_3 відбулось з порушенням ст. ст. 147 - 149 КЗпП України щодо порядку звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційних скарг і залишення рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від

05 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.