розглянувши у судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року,

У травні 2011 року комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КП ТМ "Криворіжтепломережа") звернулося зі вказаним позовом до ОСОБА_3 В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що відповідачу надавались послуги з постачання опалення та гарячого водопостачання, які останньою сплачувались не в повному обсязі. Враховуючи викладене, просили суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в сумі 4 340 грн 69 коп. за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2011 року.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь КП ТМ "Криворіжтепломережа" з ОСОБА_3 заборгованість по оплаті за опалення та водопостачання за період з 01 січня 2013 року по 01 липня 2011 року в сумі 3 985 грн 31 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Висновки судів не відповідають зазначеним вимогам закону та доказам у справі, оскільки зроблені при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову в застосуванні положень закону про сплив строку позовної давності та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачка здійснювала оплату за послуги з січня 2003 року по листопад 2005 року, з липня 2007 року по лютий 2012 року, що свідчить про визнання відповідачкою боргу та переривання перебігу позовної давності, тому суд не застосував строки позовної давності у три роки відповідно до частини 3 статті 264 ЦК України, якою встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які надає КП ТМ "Криворіжтепломережа" та згідно з розрахунком має заборгованість за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2011 року у розмірі 4 340 грн 69 коп.

28 листопада 2011 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 4 340 грн 69 коп. за період з 01 січня 2002 року по 01 липня 2011 року, який ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 березня 2012 року скасовано.

Позов пред'явлено у травні 2012 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно із частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частин 2, 3 статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_3 було подано заяву в суді про застосування строку позовної давності відповідно до вимог статті 267 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 212 - 214, 303, 315 ЦПК України наведених норм закону не врахували та не перевірили доводи відповідача про те, що квитанції за період з січня 2003 року по листопад 2005 року, надані позивачем, як доказ часткових періодичних платежів, не свідчать про переривання строку позовної давності частковим виконанням, та про визнання нею боргу, оскільки у зазначених квитанціях не вказано сплачувала вона заборгованість за спірний період чи поточні платежі за надані послуги.

Відповідно до частини 2 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення згідно з частиною 2 статті 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.