розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Банк Перший", третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український стандарт" про розірвання договору, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Банк Перший" на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2013 року,-

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, у якому просила розірвати договір № 1/28 від 26 червня 2008 року про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А", укладений між нею та ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства", правонаступником якого є ПАТ "Банк Перший", та стягнути з останнього на свою користь кошти в сумі 170 149, 78 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 26 червня 2008 року вона уклала з ВАТ "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" договір про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" № 1/28, згідно з яким вона передала відповідачу у довірчу власність грошові кошти в сумі, що відповідає вартості вимірних одиниць об'єкта фінансування на момент проведення платежу, з метою отримання у власність квартири АДРЕСА_1.

Відповідач взяв на себе зобов'язання використати передані йому у довірчу власність кошти для фінансування будівництва житлових будинків АДРЕСА_1 яке здійснюватиме ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт".

Вищезгаданий будинок згідно договору заплановано було ввести в експлуатацію в квітні 2010 року.

На даний час об'єкт інвестування в експлуатацію не введений та не переданий їй у власність, а тому просила позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 лютого 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 червня 2013 року, позов задоволено.

Розірвано договір №1/28 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" від 26 червня 2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк Перший", та позивачем.

Стягнуто з відповідача в користь позивача грошові кошти в сумі 170149,78 грн та судові витрати в розмірі 1701,50 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк Перший" просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої інстанції або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 26 червня 2008 року між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства", правонаступником якого є ПАТ "Банк Перший", було укладено договір №1/28 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "А" з метою отримання у власність об"єкта інвестування - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 амайбутньому, який заплановано ввести в експлуатацію в квітні 2010 року (а.с.5-12).

Згідно з п.1.2 вказаного договору, довіритель зобов'язувався передати управителю у довірчу власність грошові кошти у сумі, що відповідає вартості вимірних одиниць площі об"єкта інвестування на момент проведення платежу, а управитель зобов'язувався використати ці кошти для фінансування об"єкта будівництва, яке мало здійснюватись ТзОВ "Будівельна компанія "Український стандарт" у порядку, визначеному Правилами ФФБ та цим договором.

На виконання п.п.1.2, 2.4, 3.5 вказаного договору позивач 26.06.2008 року, 16 липня 2008 року та 31 липня 2008 року передав відповідачеві у довірчу власність грошові кошти на загальну суму 170149 гривень 78 копійок (70% від вартості об"єкта інвестування) і 31 липня 2008 року отримав свідоцтво №38 про участь у ФФБ об"єкта будівництва та закріплення за ним 280,59 вимірних одиниць об"єкта інвестування, загальна вартість якого становила 240740,80 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, оплативши відповідно до договорів про участь у ФФБ вартість у розмірі 70% від загальної площі об'єктів інвестування, а відповідач свої зобов'язання щодо будівництва вказаних житлових будинків не виконує і станом на час розгляду справи житлові будинки АДРЕСА_1 не введені в експлуатацію, квартири, в які інвестовано кошти позивача останній у власність не передано.

При цьому суди зазначали, що у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у випадку неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", довіритель вправі вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому інвестованих коштів. При відмові довірителя від участі у ФФБ управитель зобов'язаний виплатити йому кошти в розмірі, який визначається відповідно до ст. 20 Закону. Згідно з цією нормою закону сума коштів, яка підлягає виплаті довірителю, визначається управителем, виходячи із кількості закріплених довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування та поточної ціни вимірної одиниці цього об'єкта станом на день відкріплення від довірителя об'єкта інвестування.

Колегія погоджується з таким висновком судів, з огляду на наступне.

Загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами визначено Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) (далі - Закон).

Відповідно до ст. 11 Закону ФФБ вважається створеним після затвердження управителем Правил ФФБ, укладання договору із забудовником та відкриття рахунків ФФБ.

Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ: несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ та визнаних довірителями ФФБ; несе відповідальність за виконання своїх зобов'язань перед довірителями ФФБ у межах цього Закону та договору про участь у ФФБ.

Управитель ФФБ не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду "А", якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя.

Частиною 11 статті 16 Закону передбачено, що у разі зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво, забудовник зобов'язаний на вимогу управителя ФФБ виду "А" повернути кошти на рахунок цього ФФБ для розрахунку з довірителями ФФБ виду А".

За невиконання зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунок ФФБ для проведення управителем розрахунків з довірителями ФФБ виду "А" забудовник несе відповідальність своїм майном.

Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.

Статтею 18 Закону визначено контроль управителя ФФБ за виконання зобов'язань за договором.

Зокрема, у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом.

Крім того, забудовник зобов'язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.

Частиною 8 статті 20 Закону передбачено, що у разі дострокового припинення управління майном забудовник, на вимогу управителя ФФБ виду "А", зобов'язаний у визначений правилами ФФБ строк перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшої виплати довірителю. Для ФФБ виду "А" виплата коштів довірителю не може здійснюватися за рахунок іншого ФФБ або власного майна управителя.

У п. 1.9. Правил ФФБ виду "А", затвердженого рішенням Правління АКБ "Київ", регламентовано можливість дострокового припинення управління коштами за ініціативою довірителя, відкріплення від нього об'єкта інвестування, повернення довірителю коштів у розмірі та у порядку, визначених Правилами ФФБ, внаслідок зменшення обсягу підтвердженого обсягу замовлення на будівництво; можливість здійснення довірителем на умовах цих Правил ФФБ зміни об'єкта інвестування, відступлення права вимоги за договором про участь у ФФБ третім особам; повернення частини коштів довірителю з ФФБ; організацію спорудження забудовником об'єкта будівництва відповідно до наданої за договором про організацію спорудження об'єкта будівництва документації; формування управителем оперативного резерву;

Відповідно до п. 5.4.2. Правил, у разі дострокового припинення управління коштами з ініціативи довірителя або з інших підстав, передбачених Правилами ФФБ, та відповідного зменшення обсягу підтвердженого замовлення на будівництво. Забудовник на вимогу Управителя зобов'язаний протягом 20 днів з дня отримання відповідного повідомлення перерахувати на рахунок ФФБ кошти для подальшого повернення довірителю.

Сума коштів, що підлягає поверненню довірителю, визначається Управителем виходячи з ціни вимірної одиниці цього об'єкта інвестування, встановленої забудовником на день надання заяви про вихід із ФФБ. (п. 5.4.4.). У випадку недостатності коштів оперативного резерву для повернення довірителю коштів забудовник на письмову вимогу управителя зобов'язаний у двадцятиденний термін перерахувати на рахунок ФФБ відповідну суму коштів в обсязі необхідному для виплати довірителю.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази про дотримання банком (управителем ФФБ) процедури щодо забезпечення можливості отримання довірителем власних коштів, зокрема, відсутні докази, передбачені Правилами ФФБ та Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) щодо вчинення управителем ФФБ (банком) будь-яких дій, спрямованих на повернення від забудовника грошових коштів у разі їх недостатності в оперативному резерві для подальших виплат довірителям, або інших заходів щодо виконання забудовником своїх зобов'язань, визначених цим Законом.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення її без змін.