розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Чагорської сільської ріди Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою її представником ОСОБА_5, та ОСОБА_4 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2013 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2013 року,

У червні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати державні акти на право власності на земельні ділянки, які видані ОСОБА_2 серії ЯБ №637606 та серії ЯБ № 637607 недійсними, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_7, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,24 га: 0,12 га для обслуговування житлового будинку та 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства, що знаходяться у с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області. Спадкоємцями указаної земельної ділянки по 1/2 частині є вона та її брат, ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. Зазначала, що позбавлена можливості зареєструвати право власності на свою частку, оскільки брат шляхом обману отримав державні акти про право власності на землю. ОСОБА_2, не узгодивши з нею та не визначивши між ними порядок користування даними земельними ділянками в натурі, 26 листопада 2006 року продав одну земельну ділянку ОСОБА_3, тому вона вважає, що даний договір є незаконним.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1228 га, що знаходиться у с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області від 22 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Визнано недійсним державний акт серії ЯБ № 637607, виданий 26 грудня 2005 року на ім'я ОСОБА_2 про право власності на земельну ділянку розміром 0,1174 га, що знаходиться в с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, кадастровий номер 7321087900:01:005:0203, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту серії ЯБ №637606, виданого на ім'я ОСОБА_2, скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким позов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1228 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд серії ЯБ № 637606, виданий 26 грудня 2005 року на ім'я ОСОБА_2

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що ОСОБА_2 незаконно отримав державні акти на земельні ділянки, оскільки він мав право тільки на Ѕ земельної ділянки площею 0, 24 га після смерті свого батька, а тому не мав права розпоряджатись ними, у тому числі й укладати щодо них договір купівлі - продажу.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту серії ЯБ № 637606 та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що суд першої інстанції, зробивши правильний висновок у мотивувальній частині рішення щодо незаконності державного акту ЯБ № 637606, помилково не задовольнив позов у цій частині.

Установлено й це убачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який був батьком позивача, ОСОБА_1, та відповідача, ОСОБА_2, Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,24 га: 0,12 га для обслуговування житлового будинку та 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства. Дана земля належала спадкодавцю на пiдставi Державного акта на право приватної власностi на землю серії І - ЧВ № 008031, виданого Чагорською сiльською радою Глибоцького району Чернівецької областi 15 травня 1997 року. Спадкоємцями за законом на Ѕ частки земельної дiлянки є: позивач - ОСОБА_1 та вiдповiдач -ОСОБА_2, у зв'язку з чим вони звернулися до нотаріуса з вiдповiдними заявами для оформлення своїх спадкових справ 13 грудня 2004 року та 21 грудня 2004 року вiдповiдно.

ОСОБА_2 28 квiтня 2005 року державним нотаріусом Тiмофтi Л.М. було видано свiдоцтво про право на спадщину реєстровий № 961, згiдно якого останнiй є спадкоємцем Ѕ частки майна ОСОБА_7, що складаєтъся з земельної ділянки площею 0,24 га, яка розташована у с. Чагор Глибоцького району Чернiвецької областi. В даному свiдоцтвi є вiдмiтка, що свiдоцтво про право на спадщину на Ѕ частку не видавалося.

ОСОБА_1 25 вересня 2006 року державним нотаріусом Тiмофтi Л.М. було видано свідоцтво про право на спадщину реєстровий № 2586, вiдповiдно до якого остання є спадкоємцем Ѕ частки земельної дiлянки площею 0,24 га, яка розташована у с. Чагор Глибоцького району Чернівецької областi.

ОСОБА_2 26 грудня 2005 року на пiдставi свiдоцтва про право на спадщину отримав державнi акти на землю серії ЯБ № 637606 на земельну дiлянку 0,1228 га, цiльове призначення якої будiвництво та обслуговування будинку, господарських будiвель i споруд та серії ЯБ №637607 на дiлянку площею 0,1174 га - для ведення особистого селянського господарства.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 22 листопада 2006 року було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 0,1228 га, яка розташована у с. Чагор Глибоцького району Чернiвецької областi.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.

У відповідності до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст. ст. 215-235 ЦК України (435-15) ), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. ст. 330, 338 ЦК України).

Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_1 звернулась з позовом про визнання недійсними державних актів на спірні земельні ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, врахували, що ОСОБА_2 незаконно одержав оспорюваний державний акт, а тому був не вправі розпоряджатись спірною земельною ділянкою, у тому числі укладати відносно неї договір купівлі - продажу, та дійшли вірного висновку про те, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права в порядку ч. 3 ст. 215 ЦК України.

При цьому суди врахували роз'яснення, надані судам в абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , а саме те, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки позивачка є спадкоємцем спірного майна (тобто співвласником майна) вона наділена правом на оскарження договору купівлі - продажу щодо її майна.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині, яка не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником ОСОБА_5, та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 28 лютого 2013 року в частині, яка не скасована апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 травня 2013 року залишити без змін.