Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Євтушенко О.І., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми в розмірі 144 320 доларів США.

Посилався на те, що 1 липня 2008 року між ОСОБА_4 та АКБ "Європейський" укладено кредитний договір на суму 125 000 доларів США, за умовами сплати 19 % річних. Забезпечення виконання зобов'язань здійснювалось за рахунок іпотеки квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності. Правонаступником АКБ "Європейський" є ПАТ КБ "Володимирський", з яким ОСОБА_3 30 серпня 2011 року уклав договір поруки. За договором від 6 вересня 2009 року (відступлення права вимоги позивача є новим іпотекодержателем).

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2012 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 1 липня 2008 року № К/48/0301-Ф08, погашену ним за договором поруки від 30 вересня 2011 року в сумі 144 320 доларів США, що в гривневому еквіваленті на день розгляду справи складає 1 152 395,20 грн та судові витрати в розмірі 3 012 грн, а всього 1 155 407,20 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2013 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач як поручитель погасив кредитну заборгованість, тому суд стягує з відповідача заборгованість за кредитним договором, на підставі ст. ст. 512, 553, 554, 1049 ЦК України.

Однак з такими висновками судів попередніх судових інстанцій не можна погодитись з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 1 липня 2008 року між. АКБ "Європейський" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №К/48/0301-ф08, за яким ОСОБА_4 отримав 125 000 доларів США зі строком користування до 29 червня 2018 року.

6 жовтня 2008 року між АКБ "Європейський" та ОСОБА_5 укладено додаткову угоду, відповідно умов якої плата за користування кредитом складає 19 % річних.

1 липня 2008 року між АКБ "Європейський" та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, за яким на виконання зобов'язань за кредитним договором № К/48/0301-ф08 визначено предметом забезпечення квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві власності.

15 травня 2009 року між АКБ "Європейський" та ВАТ "КБ Володимирський" укладено договір про заміну іпотекодержателя, за яким право вимоги до ОСОБА_4 перейшло до ВАТ "КБ Володимирський".

Крім того, 6 вересня 2011 року між ПАТ "КБ Володимирський" та ОСОБА_3 укладено договір про заміну нового іпотекодержателя наступним іпотекодержателем (відступлення права вимоги), за яким до нового іпотекодержателя перейшло право вимоги за іпотечним договором з ОСОБА_4

30 вересня 2011 року між ПАТ "КБ Володимирський" і ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким поручитель бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_4 по кредитному договору № К/48/0301-ф08 від 1 липня 2008 року.

Із зазначених позивачем предмета та підстав позову вбачається, що предметом спору стало, зобов'язання щодо погашення заборгованості.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь- яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається матеріальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

За приписами статей 517, 518 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні та має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Суди дійшовши висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором, на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, зазначених вимог закону не врахували та не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог. Крім того, в матеріалах справи відсутні документи про сплату позивачем кредитної заборгованості відповідача. Також не з'ясовано та не перевірено доводи відповідача щодо виконання рішення суду з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 стягнутої суми заборгованості.

Таким чином ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дотримались принципу оцінки доказів, встановленого ст.ст. 212- 214 ЦПК України, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

З урахуванням викладеного, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 липня 2013 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвала оскарженню не підлягає.