розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Сєвєродонецької міської ради, третя особа: орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Луганської області від 14 травня 2013 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він має статус дитини - сироти з 2002 року та перебував на первинному обліку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у службі у справах дітей Сєвєродонецької міської ради до повноліття, має статус особи з числа дітей-сиріт. Рішенням виконкому Сєвєродонецької міської ради № 290 від 16 січня 2002 року опікуном був призначений його дідусь - ОСОБА_4, який зареєстрував його у своїй приватній квартирі, за адресою: АДРЕСА_1. У цьому рішенні було зазначено про те, що власного майна та житла неповнолітній не має. 29 червня 2005 року Сєвєродонецькою міською радою було прийнято рішення № 1067, яким закріплено за ним частину житлової площі за вказаною вище адресою, тобто у квартирі його дідуся, однак враховуючи те, що він не мав власного житла, в якому проживав з батьками до настання обставин, за яких став сиротою, вважає, що має підстави для постановки на квартирний облік. 14 квітня 2011 року він звернувся з заявою про надання йому житла, але отримав відмову. На підставі викладеного, позивач просив зобов'язати Сєвєродонецьку міську раду включити його до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 березня 2013 року позов задоволено. Зобов'язано Сєвєродонецьку міську раду включити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 14 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 46 ЖК України позивач має статус дитини-сироти, та дитини, яка позбавлена батьківського піклування, не має житла, яке належить йому на праві власності, тому має право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем його походження або проживання до встановлення опіки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив і з того, що відсутні підстави для визнання позивача таким, що потребує поліпшення житлових умов.

З цими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі суперечать вимогам закону та не ґрунтується на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Нижньовартовську Тюменської області Російської Федерації, що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 (а. с. 6).

У 1999 році позивач разом з батьком - ОСОБА_6 переїхав в Україну, де батько придбав домоволодіння АДРЕСА_2, право власності на яке було зареєстроване на його ім'я на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13 травня 1999 року Сєвєродонецькою Державною нотаріальної конторою, реєстровий № 1-495, що підтверджується відповіддю на запит від 28 грудня 2011 року № 01/1511 (а. с. 48).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1, виданого 31 жовтня 2001 року (а. с. 60).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року у с. Борівське помер батько ОСОБА_3 - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого повторно 22 листопада 2008 року (а. с. 61).

Рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради № 290 від 19 лютого 2002 року ОСОБА_4, 1944 року народження, призначено опікуном над неповнолітнім онуком ОСОБА_3 (а. с. 11). У зазначеному рішенні також, вказано що неповнолітній власного житла не має.

Відповідно до довідки № 1495 від 14 грудня 2011 року Борівської селищної ради, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знятий з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2 - 26 лютого 2002 року (а. с. 49).

03 квітня 2003 року домоволодіння розташоване за вказаною адресою було відчужене дружиною батька позивача ОСОБА_9 шляхом продажу, без урахування інтересів неповнолітньої дитини померлого ОСОБА_3, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 03 квітня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а. с. 139).

У період опіки з 2002 року по 28 липня 2009 року ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. По закінченню опіки ОСОБА_3 з 24 грудня 2009 зареєстрований за вказаною адресою, що потверджується копією паспорту Серії НОМЕР_3, виданого 20 січня 2007 року Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області (а. с. 5).

Відповідно до реєстраційного напису від 03 жовтня 1995 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору міни від 20 вересня 1995 року, реєстровий № 5953 (а. с. 111).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради № 1067 від 29 червня 2005 року закріплено за неповнолітнім ОСОБА_3 частину житлової площі за адресою: АДРЕСА_3, до досягнення ним 18-ти річного віку (а. с. 12).

Рішенням Сєвєродонецької міської ради від 11 жовтня 2012 року № 2086, вказане рішення було скасовано (а. с. 123).

Згідно з ч. 4 ст. 46 ЖК України поза чергою жиле приміщення надається: дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, після завершення терміну перебування у сім'ї опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також особам з їх числа у разі відсутності житла або неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив із того, що відповідно до рішення Сєвєродонецької міської ради № 591 від 08 травня 2012 року ОСОБА_3 відмовлено у включенні до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень за місцем мешкання при виконкомі складом сім'ї дві особи (він та дружина), тому відсутні правові підстави для визнання позивача таким, що потребує поліпшення житлових умов.

Згідно вказаного рішення заявник з 24 грудня 2009 року разом із дружиною, сином, дідом та бабою (всього п'ять осіб) зареєстрований і мешкає у м. Сєвєродонецьку в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності діду ОСОБА_4, тому кожен із членів сім'ї забезпечений жилою площею по 7,74 кв.м на одну особу, при встановленому мінімальному розмірі забезпеченості по Луганській області - 6,0 кв.м жилої площі на одну особу (а. с. 29).

При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що реєстрація місця проживання особи є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою, і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує право особи на користування житлом.

Позивач був підопічним ОСОБА_4 та оскільки не мав власного житла, його місце проживання було визначено разом з опікуном на час перебування під опікою.

Крім того, згідно з п. 2 ч. 2 ст. Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи, або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією (254к/96-ВР) , законами, чи міжнародними договорами України або підставою для їх обмеження.

Відповідно п. 64 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини" від 24 вересня 2008 року № 866 (866-2008-п) у разі коли у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або якщо повернення до нього неможливе,

після досягнення дитиною 16-річного віку служба у справах дітей за

місцем походження або проживання дитини з урахуванням її бажання подає районній, районній у м. м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органові міської, районної у місті, сільської, селищної ради документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Районна, районна у м. м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті, сільської, селищної ради за місцем походження або проживання дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі відсутності у неї житла після закінчення (припинення) її перебування під опікою, піклуванням, у прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, позачергово забезпечує її житловим приміщенням.

Враховуючи вищенаведене, позивач має право на постановлення його на квартирний облік.

Таким чином апеляційним судом скасоване законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.