розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року,

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим згодом позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Зазначав, що за час перебування із відповідачкою у зареєстрованому шлюбі ними за спільні кошти було збудовано будинок АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати вказаний будинок спільним майном подружжя, виділити кожному із сторін по Ѕ частці в натурі та визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташовано спірний будинок.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 у листопаді 2011 року звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя й посилаючись на вимоги ст. 70 СК України просила збільшити її частку у спільному майні та виділити їй 2/3 частин будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 - 1/3 частину вказаного будинку, й відповідно до вказаних часток поділити земельну ділянку.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2013 року, первісний та зустрічні позови задоволено частково.

Визнано жилий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Поділено вказаний жилий будинок та визначено порядок користування земельною ділянкою з відхиленням від ідеальних часток співвласників, згідно першого варіанту будівельно-технічної експертизи №07/11е від 28 жовтня 2011 року, виділивши ОСОБА_1 Ѕ ідеальної частини будинку (синій колір таблиці №3): цокольний поверх: кладовку під літерою ІІІ, площею 19, 6 кв. м, кладовку під літерою ІV, площею 23, 9 кв. м, кладовку під літерою V, площею 15, 6 кв. м, перший поверх: кімнату під літерою 1-5, площею 11, 9 кв. м, кімнату під літерою 1-6, площею 24, 3 кв. м, житлову кімнату під літерою 1-7, площею 12, 5 кв. м, лоджію, площею 2, 0 кв. м.

ОСОБА_2 - Ѕ ідеальної частки будинку (зелений колір таблиці №3): цокольний поверх: коридор під літерою І, площею 12, 3 кв. м, ванну під літерою ІІ, площею 8, 4 кв. м., гараж під літерою VІ, площею 28, 5 кв. м, перший поверх: коридор під літерою 1-1, площею 12, 3 кв. м, коридор під літерою 1-2, площею 8, 2 кв. м, житлову кімнату під літерою 1-3, площею 11, 7 кв. м, житлову кімнату під літерою 1-4, площею 12, 5 кв. м, кухню під літерою 1-8, площею 10,5 кв. м.

ОСОБА_1, як співвласнику Ѕ ідеальної частини надано у користування стайню під літерою "В".

ОСОБА_2, як співвласнику Ѕ ідеальної частини надано у користування будівлю літньої кухні під літерою "Б".

Дворову вбиральню під літерою "Г", криницю під літерами "кл", огорожу під літерою "1" та горище будинку залишено у спільному користуванні двох співвласників.

Виділено ОСОБА_1 у користування земельні ділянки НОМЕР_1 площею 152 кв. м та НОМЕР_2 площею 300 кв. м (синій колір таблиці №5).

Виділено у користування ОСОБА_2 земельні ділянки НОМЕР_1 площею 152 кв. м та НОМЕР_2 площею 300 кв. м (зелений колір таблиці №5).

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 167,50 грн. компенсації вартості збільшеної частки, що становить 46/100 та 54/100 відповідно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 липня 2013 року, зазначене рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким визнано жилий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1.

Визнано право власності на вказаний жилий будинок, ОСОБА_1 на 1/3 ідеальної його частини, ОСОБА_2 - 2/3 ідеальної частини.

Проведено реальний поділ будинку АДРЕСА_1 та визначено порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 4890/4891/4892 від 28 грудня 2012 року.

Виділено у власність ОСОБА_1 1/3 ідеальної частини вказаного будинку(синій колір таблиці №№1, 2 додатку №2 до висновку), ОСОБА_2 - 2/3 ідеальної частини (зелений колір таблиці №№1, 2 додатку №2 до висновку).

Зобов'язано сторін виконати визначені експертом ремонтно-будівельні роботи для проведення такого поділу та влаштувати індивідуальне електропостачання, газопостачання і опалення своїх приміщень, встановити сантехнічне обладнання.

Виділено у власність ОСОБА_2 літню кухню та сарай, загальною вартістю 257 458 грн.

Криницю, вбиральню, горище та огорожу земельної ділянки залишити у користуванні співвласників відповідно до їх ідеальних часток в будинку.

Виділено у користування ОСОБА_1 1/3 ідеальних частин зазначеної земельної ділянки, загальною площею 455 кв. м (синій колір, таблиця №1 додатку №2 до висновку), ОСОБА_2 - 2/3 ідеальних частин зазначеної земельної ділянки, загальною площею 925 кв. м (зелений колір, таблиця №1 додатку №2 до висновку), для обслуговування виділених їм часток жилого будинку.

Загальна вартість виділеної у власність ОСОБА_1 частини жилого будинку становить 332 786 грн., що складає 28/100 або 7/25 реальних частин, вартість присудженої ОСОБА_2 частини будинку становить 817 402 грн., що складає 72/100 або 18/25 реальних частин.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 64 297 грн. грошової компенсації за відхилення від ідеальних частин в будинку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке було помилково скасовано, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наявності правових підстав, визначених ст. 70 СК України для відступлення від засад рівності часток подружжя.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 вересня 1991 року до 14 червня 2010 року, від якого мають двох дітей ОСОБА_3, 1993 року народження та ОСОБА_4, 1995 року народження.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було збудовано жилий будинок АДРЕСА_1, на виділеній для цього земельній ділянці, право власності на який за рішенням Кульчицької сільської ради Самбірського району Львівської області від 30 квітня 2010 року №251 було оформлено за ОСОБА_2

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

За правилами ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 30 постанови №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

Враховуючи вищевказані норми матеріального права, висновки суду апеляційної інстанції про те, що відповідачу необхідно визначити частку у спірному будинку в розмірі 2/3, а позивачу - 1/3, не узгоджуються з вимогами закону, оскільки відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна можливе тільки у виключних випадках, а вказані апеляційним судом обставини такими не є.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, є помилковим.

Наведене свідчить про те, що апеляційний суд у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин і правовою нормою, яка підлягає застосуванню.

Натомість, у відповідності з вимогами ст. ст. 212- 214 ЦПК України, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, суд першої інстанції дійшов вірного по суті та обґрунтованого висновку про те, що спірний будинок є спільним майном подружжя, частки сторін в якому є рівними, за відсутності підстав для збільшення частки відповідачки ОСОБА_2

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Ураховуючи те, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, рішення апеляційного суду на підставі ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.