головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Остапчука Д.О., Савченко В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2013 року у справі за позовом Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання ордеру недійсним та виселення з незаконно утримуваного житла,

У травні 2011 року позивачі звернулись у суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ордеру недійсним та виселення з незаконно утримуваного житла. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15 березня 2006 року житловою комісією Національної академії оборони України ОСОБА_1 зараховано на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов. У лютому 2008 року військовослужбовцю Національної академії оборони України ОСОБА_1 на склад сім'ї із шести осіб Міністерством оборони України надано окрему трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. 12 травня 2008 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією видано ордер №00787 на указану квартиру. 08 січня 2008 року державний нотаріус дванадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 посвідчила заяву відповідачів про зобов'язання після отримання житла у м. Києві від Міністерства оборони України звільнити та передати Міністерству оборони України належне їм приватизоване житло за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до розпорядження органу приватизації №618 від 21 квітня 2008 року на підставі наказу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України №41 від 14 квітня 2008 року, свідоцтво про право власності на житло анульовано і квартиру переведено до Державного житлового фонду. Всупереч взятим на себе зобов'язанням стосовно передачі квартири органу, який поліпшив житлові умови, після вселення у квартиру АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_2 04 лютого 2009 року приватизувала без дозволу Київського КЕУ квартиру АДРЕСА_2 та 03 вересня 2009 року розлучилась із відповідачем ОСОБА_1 Таким чином, на момент вселення відповідача ОСОБА_1 склад сім'ї зменшився на одну особу. Так як, квартира АДРЕСА_1 та ордер №00787 від 12 травня 2008 року на вселення відповідачів надані останнім, однак вони не виконали взяті на себе зобов'язання по звільненню і передачі раніше займаного ними житла, позивачі просили задовольнити позов.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2013 року, позов Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України задоволено частково. Визнано недійсним ордер виданий Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією №00787 від 12 травня 2008 року. Виселено ОСОБА_1, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, з наданням приміщення, яке вони раніше займали.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2012 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 травня 2013 року залишено без змін.

ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2012 року, з посиланням на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень ст. 59 та ч. 2 ст. 117 ЖК УРСР.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить: ухвалу Верховного Суду України від 01 липня 2009 року у справі про визнання ордера на жиле приміщення недійсним та визнання рішення незаконним; ухвалу Верховного Суду України від 20 квітня 2009 року у справі про визнання недійсним ордера.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої п. 1 ч.1 статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин; у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню; у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Зі змісту заяви та доданих до неї копій судових рішень Верховного Суду України від 01 липня 2009 року та від 20 квітня 2009 року не вбачається неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а наведені заявником доводи не містять ознаки, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Відмовити ОСОБА_1 у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання ордеру недійсним та виселення з незаконно утримуваного житла, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2013 року.