Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, орган опіки і піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про позбавлення батьківських прав, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: служба у справах дітей Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки і піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні і встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2013 року та рішення апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська шлюб між ними розірвано, а син залишився проживати з матір'ю. Починаючи з вересня 2008 року відповідач, проживаючи в іншому місті та окремо від позивачки з сином, не приймає участь у вихованні та утриманні своєї дитини, не виконує покладені на нього обов'язки батька. Крім того, рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 червня 2009 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина, але вказане рішення відповідач не виконує, у зв'язку із чим виникла заборгованість у сумі 12 000 грн. На даний час позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_13 (громадянин Королівства Нідерланди), мають спільну дитину, а тому має можливість разом з дітьми відвідувати його родичів за кордоном, але відповідач створює цьому перешкоди.

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку його участі у вихованні дитини.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв'язку із чим у квітні 2010 року він вже звертався до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з аналогічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та встановлення порядку участі у вихованні дитини. При цьому остання пообіцяла не перешкоджати йому спілкуватися з дитиною, а тому цей позов за його заявою було залишено без розгляду, але ОСОБА_1 до цього часу не дає йому можливості спілкуватись з дитиною, у 2011 році змінила місце проживання та не повідомила про це ОСОБА_2

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначено способи участі ОСОБА_2 у вихованні дитини та встановлено наступний час його спілкування з сином, а саме: кожної суботи з 10 години до 20 години; у непарні роки на свята - Різдво Христове, День Перемоги, День Святої Трійці, День Незалежності - з 10 години до 20 години, у парні роки на свята - 8 Березня, Пасху (Великдень), День міжнародної солідарності трудящих, День Конституції України (254к/96-ВР) - з 10 години до 20 години.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині встановлення проміжку часу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином змінено.

Встановлено наступний час участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 - кожну першу та третю неділю місяця з 10 години до 17 години.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився і апеляційний суд, дослідивши докази в справі й давши їм належну правову оцінку, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 не надала суду безспірних доказів, які б свідчили про винну поведінку та свідоме нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками та ухилення його від виховання дитини. Крім того, судом було враховано, що ОСОБА_1 створює ОСОБА_2 перешкоди в спілкуванні та вихованні дитини.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення проміжку денного часу спілкування ОСОБА_2 з сином, апеляційний суд, враховуючи інтереси дитини, її вік та особисту прихильність до батька, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність встановлення часу спілкування дитини з батьком саме кожної першої та третьої неділі місяця з 10 години до 17 години.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 липня 2013 року в незмінній при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Київської області від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.