Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйБі Україна", треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство "С-НЕТ", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання передачі прав власності на нерухоме майно незаконним, визнання договору купівлі-продажу частки майна недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати договір купівлі-продажу частки майна від 13 грудня 2007 року нікчемним; визнати передачу прав власності на нерухоме майно ТОВ "ЕйБі Україна" та ТОВ НВП "С-НЕТ" за договором незаконною, у зв'язку з визнанням договору купівлі-продажу частки від 13 грудня 2007 року нікчемним; зобов'язати ТОВ "ЕйБі Україна" повернути усі майнові права на зазначену нерухомість за договором; стягнути з ТОВ "ЕйБі Україна" на його користь на відшкодування збитків 4 706 886,47 грн, що складається з суми боргу в в розмірі 2 233 370 грн, суми збитків, завданих порушенням зобов'язання, що складає 907 599,33 грн, суми урахування індексу інфляції та 3% річних, що складає 1 565 917,14 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

На обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що 13 грудня 2007 року між ТОВ "Ей Бі Україна" та ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу частки, за яким продавці зобов'язалися в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати покупцеві свої частки в статутному капіталі ТОВ НВП "С-НЕТ", а також надати відомості про діяльність товариства, незавершені проекти товариства та дозволи на будівництво і початок будівельних робіт. У відповідності до пункту 12 "Особливі умови вказаного договору" покупець, у віданні якого опиняються об'єкти власності та будівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, забезпечить, щоб товариство продало такі об'єкти позивачеві згідно з особливими умовами, викладеними в окремому договорі, який мав бути укладений до 15 січня 2008 року. Вказане положення, яке за своєю правовою природою є попереднім договором, виконано не було, тобто наслідки, обумовлені договором не настали. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за пропуском строку позовної давності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції, посилаючись на вимоги ст. ст. 256, 257, ч. 3 ст. 261, ЦК України (435-15) , правильно виходив з того, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права після спливу строку позовної давності. Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача поважних причин пропущення трирічного строку позовної давності.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.